Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 05:31

Історичні підстави європейської демократії


Історичні підстави європейської демократії

Прага, 8 липня 2002 – Коли уважно слухаєш виступи деяких державних мужів України під час їхніх візитів до європейських столиць, то виникає враження, що дехто з них не зовсім розуміє – що таке демократія й у чому різниця між нинішньою українською політичною дійсністю та європейською демократичною традицією. Тут інколи корисно звернутися до історичних порівнянь.

Взагалі, європейська суспільна практика складалася під дієвим впливом таких важливих історичних явищ, як старогрецька політична традиція, досвід Римської суспільно-правової практики і, безумовно – християнське віровчення. Особливо важливими для мислення майбутніх поколінь європейців були Нікейський та Халцедонський християнські церковні собори, які можна, як писав швейцарський мислитель Ружемон, порівняти хіба-що із з’їздами політичних партій США. Втілення Бога у образі людському ознаменувало для Європи поєднання духовного і матеріального, Божественного і земного, і нинішній розвиток науки підтверджує послідовний поступ західної цивілізації в освоєнні навколишнього світу. Практицизм європейців, освячений християнством, привів до встановлення чітких норм приватної власності, як одного зі священних приписів західного суспільства і наріжних каменів його демократії.

Особистість, персона, її свобода також стали похідними демократичними принципами європейців, та надалі й американців, і йшло це від згаданих уже історичних надбань - грецької, римської і християнської традицій. Любов до ближнього, повага до незалежності особистості і захист свобод особи, громадянина, реальними законами, поряд із релігійними приписами, чи не докази це історичних підстав саме європейської демократії. До речі, за довгу добу комуністичного тоталітаризму ні приватна власність, ні свобода особистості не дістали ніякої поваги і постійно зневажалися владою та піддавалися ритуальним прокляттям. На жаль, ще й сьогодні у посткомуністичних державах цим принципам влада надає більше формальної, демагогічної уваги аніж реально втілює їх на практиці.

Тому, коли слухаєш обіцянки деяких пост-комуністичних лідерів про впровадження ринкових реформ, тобто – приватної власності й економічних свобод, чи демократизацію суспільного життя та розкріпачення особи у їхніх країнах, то дивуєшся їхньому нерозумінню того, що європейська історія веде лік свій не від початку чи кінця правління якихось диктаторів чи деспотів, а від народження Христа, і включає в собі всі духовні, політичні, суспільні надбання європейської демократії, які вона базує на втіленні духовного у матеріальному, на свободі особистості та послідовному поступові у майбутнє.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG