Прага, 8 липня 2002 - Восени 1997 року, на минулих виборах до Національної Ради – Парламенту Словацької Республіки, проліва партія екс-прем'єра Владіміра Мечіара – Рух за демократичну Словаччину програла вибори. Не тільки словаки, але й весь світ побачив тоді заплакані очі переможеного лідера і почув пісеньку на прощання, із якою Владімір Мечіар розставався зі своїми співгромадянами, розставався, як він стверджував, назавжди, і просив у них пробачення.
І все ж, як видно, Владімір Мечіар із політикою не розстався. Нині його партія – Рух за демократичну Словаччину, під знаменами котрої зібрані найсильніші проліві політичні сили в країні, знову готова до бою за владу. На з’їзді партії, що відбувся минулої суботи, Владімір Мечіар однозначно заявив, що в боротьбі буде безкомпромісним. І відразу ж дав роз’яснення – чому. Справа в тім, що партія словацького екс-прем'єра нині є реальним кандидатом на переможця у виборах, тобто саме її голові, за існуючою традицією, президент країни мав би доручити формування уряду. Однак кілька днів тому саме цю можливість словацький президент Рудольф Шустер поставив під сумнів. Мотивуючи тим, що конституція Словаччини дає йому право самому призначати політика, який би склав новий кабінет, він заявив, що цією особою не обов’язково має бути лідер у виборах. Мечіар заявою Президента обурений, хоча її мотив очевидний: словацький президент шукає вихід із непростого становища, котре склалось у країні. Загроза пролівої переорієнтації країни в разі перемоги у виборах Руху за демократичну Словаччину з її головою Владіміром Мечіаром для Словаччини означає одне – утрату всіх здобутків нинішнього уряду на шляху до НАТО та Європейського Союзу. Зрештою, цілком однозначно про це заявили і у Вашінґтоні: перемога Мечіара закриє словакам двері до Європи.
Всі дотеперішні зусилля демократичних сил на чолі з головою уряду Мікулашем Дзуріндою втримати політичний баланс у країні поки що не приносять очевидних результатів. Навіть більше – його противникам удалось минулого тижня знову, вже втретє, винести на голосування парламенту питання про довіру до уряду. Прем’єр і цього разу вистояв, але дестабілізувати політичну сцену його противникам усе ж удалось.
Іншими словами, не простий вузол проблем мають розлущити словаки, їхній вибір і справді буде доленосним: від того, хто переможе у виборах, залежатиме, чи стане Словаччина країною з європейським майбутнім, чи опиниться на історичному марґінесі, чи вступить до НАТО, чи і на дальші десятиліття залишиться країною з так званого постсоціалістичний простору.
І все ж, як видно, Владімір Мечіар із політикою не розстався. Нині його партія – Рух за демократичну Словаччину, під знаменами котрої зібрані найсильніші проліві політичні сили в країні, знову готова до бою за владу. На з’їзді партії, що відбувся минулої суботи, Владімір Мечіар однозначно заявив, що в боротьбі буде безкомпромісним. І відразу ж дав роз’яснення – чому. Справа в тім, що партія словацького екс-прем'єра нині є реальним кандидатом на переможця у виборах, тобто саме її голові, за існуючою традицією, президент країни мав би доручити формування уряду. Однак кілька днів тому саме цю можливість словацький президент Рудольф Шустер поставив під сумнів. Мотивуючи тим, що конституція Словаччини дає йому право самому призначати політика, який би склав новий кабінет, він заявив, що цією особою не обов’язково має бути лідер у виборах. Мечіар заявою Президента обурений, хоча її мотив очевидний: словацький президент шукає вихід із непростого становища, котре склалось у країні. Загроза пролівої переорієнтації країни в разі перемоги у виборах Руху за демократичну Словаччину з її головою Владіміром Мечіаром для Словаччини означає одне – утрату всіх здобутків нинішнього уряду на шляху до НАТО та Європейського Союзу. Зрештою, цілком однозначно про це заявили і у Вашінґтоні: перемога Мечіара закриє словакам двері до Європи.
Всі дотеперішні зусилля демократичних сил на чолі з головою уряду Мікулашем Дзуріндою втримати політичний баланс у країні поки що не приносять очевидних результатів. Навіть більше – його противникам удалось минулого тижня знову, вже втретє, винести на голосування парламенту питання про довіру до уряду. Прем’єр і цього разу вистояв, але дестабілізувати політичну сцену його противникам усе ж удалось.
Іншими словами, не простий вузол проблем мають розлущити словаки, їхній вибір і справді буде доленосним: від того, хто переможе у виборах, залежатиме, чи стане Словаччина країною з європейським майбутнім, чи опиниться на історичному марґінесі, чи вступить до НАТО, чи і на дальші десятиліття залишиться країною з так званого постсоціалістичний простору.
