Белград, 10 липня 2002 – Суперечливі твердження трьох генералів ще має обговорити спеціальний парламентський комітет
Сербський рух “Опір”; який відіграв значну роль у боротьбі проти режиму колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича, повертається на політичну сцену. У понеділок цей рух звернувся відкритим листом до глави держави Воїслава Коштуніци й голови сербського уряду Зорана Джінджича з вимогою відповісти на два запитання: чи Кабінет міністрів Сербії підслуховував Коштуніцу та чи президент у червні минулого року дав наказ Збройним силам захопити приміщення комунікаційного центру республіканської влади.
Джінджич відповів уже у понеділок. Коштуніца у вівторок. Перший ствердив, що влада та їй підпорядковані інституції “нікого не підслуховували, не підслуховують й не будуть підслуховувати”. Джінджич про це заявив “із повною моральною й матеріальною відповідальністю”. За словами прем’єра, обладнання для підслуховування має лише Міністерство внутрішніх справ, яке в жодному випадку не порушувало законів.
Коштуніца у своєму відкритому листі відзначив, що ні він, ні його співробітники, не вимагали від Збройних сил захопити будь-який урядовий будинок. Усе ж, у його відкритому листі, якого преса надрукувала у середу, мовиться, що Збройні сили повинні захищати президента від підслуховування та, що вони зобов’язані вжити заходів для перевірки коли це необхідно. Так було і в згаданому випадку, каже Коштуніца.
Скандал розпочався коли генерал Небойша Павкович, якого президент два тижні тому звільнив з посади начальника Генштабу, заявив, що його пізно вночі покликано до бюро Коштуніци та що співробітники глави держави вимагали від армії терміново, тобто до ранку, захопити певний будинок у центрі столиці. Чільні генерали, за словами Павковича, відмовилися виконати вимогу. Його слова підтвердило двоє відставних генералів.
Справу мав би обговорити спеціальний комітет парламенту. Дебати про його сформування тривають уже десять днів. Здається, що ніхто не поспішає. Президент сказав своє, прем’єр своє, генерали своє. Справа могла б ускладнитися лише у разі якщо рух “Опір”, який і в часи Мілошевича був твердим горішком, наполягатиме на докладному з’ясуванні скандалу.
Сербський рух “Опір”; який відіграв значну роль у боротьбі проти режиму колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича, повертається на політичну сцену. У понеділок цей рух звернувся відкритим листом до глави держави Воїслава Коштуніци й голови сербського уряду Зорана Джінджича з вимогою відповісти на два запитання: чи Кабінет міністрів Сербії підслуховував Коштуніцу та чи президент у червні минулого року дав наказ Збройним силам захопити приміщення комунікаційного центру республіканської влади.
Джінджич відповів уже у понеділок. Коштуніца у вівторок. Перший ствердив, що влада та їй підпорядковані інституції “нікого не підслуховували, не підслуховують й не будуть підслуховувати”. Джінджич про це заявив “із повною моральною й матеріальною відповідальністю”. За словами прем’єра, обладнання для підслуховування має лише Міністерство внутрішніх справ, яке в жодному випадку не порушувало законів.
Коштуніца у своєму відкритому листі відзначив, що ні він, ні його співробітники, не вимагали від Збройних сил захопити будь-який урядовий будинок. Усе ж, у його відкритому листі, якого преса надрукувала у середу, мовиться, що Збройні сили повинні захищати президента від підслуховування та, що вони зобов’язані вжити заходів для перевірки коли це необхідно. Так було і в згаданому випадку, каже Коштуніца.
Скандал розпочався коли генерал Небойша Павкович, якого президент два тижні тому звільнив з посади начальника Генштабу, заявив, що його пізно вночі покликано до бюро Коштуніци та що співробітники глави держави вимагали від армії терміново, тобто до ранку, захопити певний будинок у центрі столиці. Чільні генерали, за словами Павковича, відмовилися виконати вимогу. Його слова підтвердило двоє відставних генералів.
Справу мав би обговорити спеціальний комітет парламенту. Дебати про його сформування тривають уже десять днів. Здається, що ніхто не поспішає. Президент сказав своє, прем’єр своє, генерали своє. Справа могла б ускладнитися лише у разі якщо рух “Опір”, який і в часи Мілошевича був твердим горішком, наполягатиме на докладному з’ясуванні скандалу.
