Київ, 10 липня 2002 – 11 липня ООН проголосила Всесвітнім днем народонаселення, який цього року відбудеться під гаслом “Дії проти бідності: давати можливості, захищати, навчати”.
Проблема бідності особливо гостро постала перед Україною за десять років її існування як незалежної держави, і факти першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року яскраво свідчать: боротьба з бідністю перестала бути лише соціальною проблемою, це – питання національної безпеки.
Напередодні Всесвітнього дня народонаселення у місії ООН в Україні відбулася презентація Національного звіту з людського розвитку.
Бідність в Україні – це не тільки жебраки на міських вулицях, заколочені сільські будинки, тисячі українських нелегалів у Польщі, Чехії, Португалії, Італії. Це – спорожнілі заводи і розорені лани, безпритульні діти і ВІЛ-інфіковані підлітки. Це, у першу чергу, демографічні показники.
Згідно з Національним звітом із людського розвитку, за десять років існування незалежної України кількість її населення зменшилася більше ніж на два мільйона осіб, до чого спричинили економічний колапс, міграція, підвищення рівня смертності і зменшення рівня народжуваності.
Демографічні показники у різних реґіонах України демонструють, наскільки вдало здійснюються соціально-економічні реформи у державі, вважають експерти Фонду народонаселення ООН. А заступник голови Державного комітету статистики Наталя Власенко каже: “У найкращій ситуації через низку факторів – Київ, де кількість робочих місць, рівень оплати праці і тривалість життя кращі, ніж в інших містах України. Найгірше живеться на Донбасі…”
За словами пані Власенко, успіх економічних реформ – це головна умова для подолання бідності в Україні. Стійкий економічний розвиток, економічна стабільність – запорука збільшення ринку праці, без якої нормальне життя людини неможливе…
Експерти ООН, які брали участь у створенні Звіту з людського розвитку України, переконані: лише за умов співпраці між політикумом, громадянським суспільством і бізнесом, залучення громадян до інформації та управління національними ресурсами можливо прискорити темпи людського розвитку для всіх громадян України.
Проблема бідності особливо гостро постала перед Україною за десять років її існування як незалежної держави, і факти першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року яскраво свідчать: боротьба з бідністю перестала бути лише соціальною проблемою, це – питання національної безпеки.
Напередодні Всесвітнього дня народонаселення у місії ООН в Україні відбулася презентація Національного звіту з людського розвитку.
Бідність в Україні – це не тільки жебраки на міських вулицях, заколочені сільські будинки, тисячі українських нелегалів у Польщі, Чехії, Португалії, Італії. Це – спорожнілі заводи і розорені лани, безпритульні діти і ВІЛ-інфіковані підлітки. Це, у першу чергу, демографічні показники.
Згідно з Національним звітом із людського розвитку, за десять років існування незалежної України кількість її населення зменшилася більше ніж на два мільйона осіб, до чого спричинили економічний колапс, міграція, підвищення рівня смертності і зменшення рівня народжуваності.
Демографічні показники у різних реґіонах України демонструють, наскільки вдало здійснюються соціально-економічні реформи у державі, вважають експерти Фонду народонаселення ООН. А заступник голови Державного комітету статистики Наталя Власенко каже: “У найкращій ситуації через низку факторів – Київ, де кількість робочих місць, рівень оплати праці і тривалість життя кращі, ніж в інших містах України. Найгірше живеться на Донбасі…”
За словами пані Власенко, успіх економічних реформ – це головна умова для подолання бідності в Україні. Стійкий економічний розвиток, економічна стабільність – запорука збільшення ринку праці, без якої нормальне життя людини неможливе…
Експерти ООН, які брали участь у створенні Звіту з людського розвитку України, переконані: лише за умов співпраці між політикумом, громадянським суспільством і бізнесом, залучення громадян до інформації та управління національними ресурсами можливо прискорити темпи людського розвитку для всіх громадян України.