Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:05

У Сполучених Штатах дедалі посилюються обмеження для тих, хто палить тютюн, і це викликає застереження захисників прав людини


У Сполучених Штатах дедалі посилюються обмеження для тих, хто палить тютюн, і це викликає застереження захисників прав людини

Нью-Йорк, 12 липня 2002 – На вулицях Нью-Йорка всі давно звикли до того, що люди палять тютюн лише просто неба. В усіх конторських будинках, в офіційних установах палити заборонено практично в усіх приміщеннях. У ресторанах свої обмеження – палити можна тільки у барі, не за столиками. Законодавчі збори штату Нью-Йорк нині розглядають законопроект про цілковиту заборону куріння в ресторанах. У деяких багатоквартиних будинках нових мешканців приймають лише за тієї умови, що вони не палитимуть у власних помешканнях. Підкреслимо, у власних помешканнях.

Останнім часом гоніння на тих, хто палить, іще посилилися. Адміністрація парку Браєнт у центрі міста, біля Публічної бібліотеки, заборонила палити вже й там, за винятком спеціально відведеного куточка парку. У місті Гантинґтон міська управа на зборах одностайно проголосувала за те, щоб штрафувати на 75 доларів тих, хто палить поблизу дитячих майданчиків та шкіл. В окрузі Патнем, на північ від Нью-Йорка, палити заборонено у парках та на пляжах. У місті Кері, Північна Кароліна, – а цей штат, зауважимо, є центром тютюнової промисловості, тож переважна більшість грошей до бюджету надходить від продажу сигарет, – директор фірми Релативиті Текнолоджіс дозволяє палити на балконі, але примушує тих, хто там курить, щодня мити той балкон шваброю та милом.

У Нью-Йорку міська влада щойно підвищила на півтора долари податок на сигарети, і відтак пачка коштує – важко повірити – сім доларів, сімдесят доларів за блок. Наслідком цього драконівського заходу тисячі ньюйоркців – ті, хто палить, звичайно – кинулися до індіянських резервацій на острові Лонґ-Айленд, на північ, на схід до штату Конектикут, де таких податків на тютюн нема і блок сигарет коштує 20-22 долари. Справа в тім, що резервації мають екстериторіальний статус ніби окремої держави, ну, скажімо, як Ватикан чи республіка Сан-Марино в Італії, і вони мають право без податків торгувати усіляким крамом, рівно ж і тютюновими виробами.

Джон Челенджер, керівник великої міжнародної фірми, наймаючи нових службовців, принюхується до кожного й запитує, чи не палить людина. Якщо палить – то не наймає. Він пояснює це тим, що ті, хто палить, частіше хворіють, а компанія повинна платити за лікування.

У відповідь на гоніння курильники, відстоюючи свої права, об’єднуються у громадські організації. Прихильники заборон і кар за паління кажуть: демократія – це влада більшості, а більшість американців – проти паління. Але Дін Рауз, голова організації “Друзі тютюну”, стверджує, що демократія – це й захист прав меншин. Не можна ставити поза законом людину лише за те, що вона має згубну звичку, каже він. Урешті-решт, кожен має право сам для себе вирішувати, що для нього корисно, а що – ні.

Крім того, аргументує Рауз, ніхто поки що не забороняв продажу і не прирівнював тютюну до наркотиків, за вживання яких переслідують як за злочин. “Алкоголь теж шкідливий для здоров’я, і пропаганда тверезості ведеться активна, але ж, як і тютюн, горілку продають вільно”. Одначе маятник заборон розгойдується далі.

Додам на закінчення, що ваш кореспондент не палить сигарет. Він палить сигари.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG