Київ-Прага, 18 липня 2002 - Ведучі – Ірина Халупа та Віктор Міняйло.
Гості студії: Сергій Правденко – перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, Сергій Грабовський – журналіст, заступник головного редактора журналу «Сучасність».
Ірина Халупа
Ми повинні перейти до нашої другої теми – “Сьома річниця похорону патріарха Української Автокефальної Православної церкви Володимира Романюка”.
Гості студії: Сергій Правденко – перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, Сергій Грабовський – журналіст, філософ, заступник головного редактора журналу «Сучасність».
Мені дуже добре пригадується цей чорний вівторок, знову було спекотне літо сім років тому, і 18 липня відбувся похорон патріарха УАПЦ Володимир Романюка.
Софійська площа була переповнена народом, і це був досить кривавий похорон. Як ми всі знаємо, були побиті люди, хлопці від УНА-УНСО допомагали бабусям, дідусям, священикам, яких лупила міліція. Мені здається, всі, хто бачили ці фотографії – ніколи їх не забудуть. Це завершилося тим, що людину, яка, мабуть, заслужила на якесь гідне поховання, – просто поховали на тротуарі. І на цьому тротуарі він і лежить сім років пізніше, хоча місце прибрали, імпортували мармур з Італії, наскільки я знаю.
Нам сьогодні про це розповіли у київському управлінні охорони пам’яток архітектури при київській міськраді. Сказали, що це дорога справа, і поки що вони залишають його там. Сьогодні відбувся траурний мітинг, була відправлена панахида при могилі патріарха, і ти там побував, правда, Вікторе?
Віктор Міняйло
Так, цього року зібралося людей набагато більше, ніж у попередні роки, близько сотні-півтори відправили панахиду, переважна більшість говорили, що ті, хто не пам’ятає минулого, не мають шансів на майбутнє. Мітинг тривав півтори-дві години.
Ірина Халупа
І на тому кінець?
Віктор Міняйло
Поки що так усе лишається...
Ірина Халупа
До другої теми ми запрошували пана Павла Мовчана, він також є членом депутатського об’єднання “За Єдину помісну церкву”, голова товариства “Просвіта”, але, на жаль, щось його затримало і він не може бути з нами. Але давайте поговоримо про конкретну річ. У столиці великої європейської держави, про що нам згадують дуже часто, на тротуарі могила. Чи це нормально?
Сергій Правденко
Як “нормальне” було, м’яко кажучи, і саме поховання. У мене до цього особливе ставлення. Я вважаю себе православним, щоб не говорити голосно. І вважаю, що саме УАПЦ зберегла прапор православ’я в Україні, прапор непродажної церкви, не КГБ-ої церкви і так далі. І нова держава мала б це поцінувати, зробити все, щоб і поховання відбулося по-відповідному, так, як належить. Я і досі не можу до кінця збагнути, що відбулося в той день.
Я розумію, що ця держава за ці 7 років кращою не стала. Але, що було зроблено - це просто жахливо.
Сергій Грабовський
Так, це був абсолютно страшний день, я пам’ятаю, як висипали ці хлопці з щитами, пустили газ. І це була справді якась страшна й нелюдська сила, яка була застосована до людей, які мирно прийшли, не збиралися нікого трощити, вбивати. Були забуті всі постулати щодо недоторканності народних депутатів. Коли довелося тікати з Софіївського майдану, із мною біг (нині покійний) Олександр Ємець, в іншому напрямку - Сергій Головатий. І це була ще перепрошую, гранична..., бо вони розуміли, що депутатські значки від цієї сили, яка, начебто є державна - не захистять. Норми діючої конституції – ніщо . І це страшне, коли представники законодавчої влади змушені тікати від свого апарату, від своїх підлеглих.
Але ще скажу. Пан Правденко зауважив, що церква повинна не бути КГБ-ою, я згадую класичну книжку, яка була за радянський час суворо заборонена – Восленський “Номенклатура”, мені її тоді пощастило прочитати, де описаний механізм затвердження номенклатурних чиновників, як вони фільтрувалися органами безпеки, як там проходили ці документи. І там указано, що посада митрополита тоді єдино існуючої російської православної церкви – це була номенклатура секретаріату ЦК КПРС, а посада церковного патріарха – Політбюро.
І звичайно, без дозволу органів безпеки на будь-яку церковну посаду в ієрархії священиків...
Сергій Правденко
Але Компартії, звичайно
Сергій Грабовський
Так, це мабуть, номенклатура райкому партії. Отже йдеться не про те, що там -українська, російська церква. Вона повинна перестати бути додатком до ідеологічного відділу ЦК КПРС і до відповідних спецслужб.
Вона повинна очиститися, ця церква, до якого б патріархату ця церковна структура себе не зараховувала. У цьому головна проблема.
Віктор Міняйло
Шановні гості, чи зробила влада і опозиція, якісь висновки після чорного вівторка?
Сергій Правденко
Вважаю, влада висновків не зробила. Це видно по ставленню до громадян України. Більше того, як в деяких судових процесах, замовлених сьогодні проти опозиційних політиків - я спостерігав обличчя прокурорів, які були в полковничих прокурорських погонах, які із задоволенням роблять явно несправедливу справу, утискуючи опозицію. Мені здається, що вони як прийшли з того часу, коли можна було утискувати, якщо він інакомислячий, так само вони із задоволенням роблять це зараз. Коли влада дає команду фас – “то є опозиція”, вони це виконують не просто стиснувши зуби, а з насолодою. Це теж проявилося сім років тому.
Сергій Грабовський
Але мені здається, влада стала більш обережною і не допускає таких ексцесів, а що стосується опозиції, - вона лишається такою ж роз’єднаною, як сім років тому.
Віктор Міняйло
А винні лишаються непокараними.
Ірина Халупа
Дякую, у підсумок лише би сказала таке: засудження кривавого вівторка ніколи не було, і влада ніколи не покарала тих, хто лупив мір’ян на вулицях. А швидко влад відреагувала на демонстрації минулого березня і дуже швидко посадила групу людей, які і до сьогодні сидять у тюрмі.
Ірина Халупа
Ми повинні перейти до нашої другої теми – “Сьома річниця похорону патріарха Української Автокефальної Православної церкви Володимира Романюка”.
Гості студії: Сергій Правденко – перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, Сергій Грабовський – журналіст, філософ, заступник головного редактора журналу «Сучасність».
Мені дуже добре пригадується цей чорний вівторок, знову було спекотне літо сім років тому, і 18 липня відбувся похорон патріарха УАПЦ Володимир Романюка.
Софійська площа була переповнена народом, і це був досить кривавий похорон. Як ми всі знаємо, були побиті люди, хлопці від УНА-УНСО допомагали бабусям, дідусям, священикам, яких лупила міліція. Мені здається, всі, хто бачили ці фотографії – ніколи їх не забудуть. Це завершилося тим, що людину, яка, мабуть, заслужила на якесь гідне поховання, – просто поховали на тротуарі. І на цьому тротуарі він і лежить сім років пізніше, хоча місце прибрали, імпортували мармур з Італії, наскільки я знаю.
Нам сьогодні про це розповіли у київському управлінні охорони пам’яток архітектури при київській міськраді. Сказали, що це дорога справа, і поки що вони залишають його там. Сьогодні відбувся траурний мітинг, була відправлена панахида при могилі патріарха, і ти там побував, правда, Вікторе?
Віктор Міняйло
Так, цього року зібралося людей набагато більше, ніж у попередні роки, близько сотні-півтори відправили панахиду, переважна більшість говорили, що ті, хто не пам’ятає минулого, не мають шансів на майбутнє. Мітинг тривав півтори-дві години.
Ірина Халупа
І на тому кінець?
Віктор Міняйло
Поки що так усе лишається...
Ірина Халупа
До другої теми ми запрошували пана Павла Мовчана, він також є членом депутатського об’єднання “За Єдину помісну церкву”, голова товариства “Просвіта”, але, на жаль, щось його затримало і він не може бути з нами. Але давайте поговоримо про конкретну річ. У столиці великої європейської держави, про що нам згадують дуже часто, на тротуарі могила. Чи це нормально?
Сергій Правденко
Як “нормальне” було, м’яко кажучи, і саме поховання. У мене до цього особливе ставлення. Я вважаю себе православним, щоб не говорити голосно. І вважаю, що саме УАПЦ зберегла прапор православ’я в Україні, прапор непродажної церкви, не КГБ-ої церкви і так далі. І нова держава мала б це поцінувати, зробити все, щоб і поховання відбулося по-відповідному, так, як належить. Я і досі не можу до кінця збагнути, що відбулося в той день.
Я розумію, що ця держава за ці 7 років кращою не стала. Але, що було зроблено - це просто жахливо.
Сергій Грабовський
Так, це був абсолютно страшний день, я пам’ятаю, як висипали ці хлопці з щитами, пустили газ. І це була справді якась страшна й нелюдська сила, яка була застосована до людей, які мирно прийшли, не збиралися нікого трощити, вбивати. Були забуті всі постулати щодо недоторканності народних депутатів. Коли довелося тікати з Софіївського майдану, із мною біг (нині покійний) Олександр Ємець, в іншому напрямку - Сергій Головатий. І це була ще перепрошую, гранична..., бо вони розуміли, що депутатські значки від цієї сили, яка, начебто є державна - не захистять. Норми діючої конституції – ніщо . І це страшне, коли представники законодавчої влади змушені тікати від свого апарату, від своїх підлеглих.
Але ще скажу. Пан Правденко зауважив, що церква повинна не бути КГБ-ою, я згадую класичну книжку, яка була за радянський час суворо заборонена – Восленський “Номенклатура”, мені її тоді пощастило прочитати, де описаний механізм затвердження номенклатурних чиновників, як вони фільтрувалися органами безпеки, як там проходили ці документи. І там указано, що посада митрополита тоді єдино існуючої російської православної церкви – це була номенклатура секретаріату ЦК КПРС, а посада церковного патріарха – Політбюро.
І звичайно, без дозволу органів безпеки на будь-яку церковну посаду в ієрархії священиків...
Сергій Правденко
Але Компартії, звичайно
Сергій Грабовський
Так, це мабуть, номенклатура райкому партії. Отже йдеться не про те, що там -українська, російська церква. Вона повинна перестати бути додатком до ідеологічного відділу ЦК КПРС і до відповідних спецслужб.
Вона повинна очиститися, ця церква, до якого б патріархату ця церковна структура себе не зараховувала. У цьому головна проблема.
Віктор Міняйло
Шановні гості, чи зробила влада і опозиція, якісь висновки після чорного вівторка?
Сергій Правденко
Вважаю, влада висновків не зробила. Це видно по ставленню до громадян України. Більше того, як в деяких судових процесах, замовлених сьогодні проти опозиційних політиків - я спостерігав обличчя прокурорів, які були в полковничих прокурорських погонах, які із задоволенням роблять явно несправедливу справу, утискуючи опозицію. Мені здається, що вони як прийшли з того часу, коли можна було утискувати, якщо він інакомислячий, так само вони із задоволенням роблять це зараз. Коли влада дає команду фас – “то є опозиція”, вони це виконують не просто стиснувши зуби, а з насолодою. Це теж проявилося сім років тому.
Сергій Грабовський
Але мені здається, влада стала більш обережною і не допускає таких ексцесів, а що стосується опозиції, - вона лишається такою ж роз’єднаною, як сім років тому.
Віктор Міняйло
А винні лишаються непокараними.
Ірина Халупа
Дякую, у підсумок лише би сказала таке: засудження кривавого вівторка ніколи не було, і влада ніколи не покарала тих, хто лупив мір’ян на вулицях. А швидко влад відреагувала на демонстрації минулого березня і дуже швидко посадила групу людей, які і до сьогодні сидять у тюрмі.
