Прага, 22 липня 2002 – У центрі уваги західних коментаторів залишається близькосхідний конфлікт і дипломатичні зусилля з метою його врегулювання. Оглядачі продовжують також коментувати антитерористичну операцію в Афганістані і підготовку до можливого воєнного удару по Іраку з метою змістити від влади режим Саддама Хусейна.
Коментуючи останні дипломатичні зусилля з метою відновити близькосхідний мирний процес, оглядачка газети «Чікаґо трібюн» Джорджія Анна Ґеєр вважає, що сама мета не викликає жодних застережень, викликають радше методи досягнення цієї мети. При цьому, підкреслює автор, Сполучені Штати висувають цілком правильні пропозиції: припинити ізраїльську окупацію палестинських територій і створити дві держави, проте не уточнюють шляхів досягнення цієї мети. І тут, як вважає автор, європейські країни пропонують далекосяжні й реальні ідеї. Автор наводить пропозиції міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера під час наради представників США, ООН, ЄС і Росії минулого тижня в Нью-Йорку. Згідно з цією пропозицією, палестинські території слід поставити під міжнародним протекторатом, що приспішило б радикальні реформи й сформування палестинської держави швидшими темпами, ніж пропозиції президента США Буша. Європейські представники виступають також за те, щоб палестинським лідером залишався Арафат. Однак, як зазначає автор, після кількох днів дискусій постали лише розбіжності.
Тим часом коментатор іншої американської газети «Уолл стріт джорнел» Дейвід Філліпс порушує тему можливого удару США по Іраку з метою усунення від влади режиму Саддама Хусейна. На думку Філліпса, сусіди Іраку воліли б дотеперішній стан речей, тобто статус кво з Іраком, ніж удар по ньому і зміну іракського керівництва. Деякі з цих країн у порушення економічних санкцій ООН доставляють туди свої непридатні для світових ринків товари, фактично використовуючи ситуацію для власних інтересів. Курди на півночі Іраку теж відкидають ідею удару, веде далі автор, але з іншої причини. Після повстання 91-го року вони добре знають жорстокості режиму Саддама Хусейна й зраду з боку західних країн.
Газета «Нью-Йорк таймс» у недільному номері коментує тим часом нині досить нашумілу справу побічних або випадкових жертв американської антитерористичної операції в Афганістані. Американська тактика, пише автор, яка базується на технологічних досягненнях і не враховує уникання випадкових жертв, допровадила до загибелі сотень цивільних осіб і до невдоволення серед місцевого населення.
Коментуючи останні дипломатичні зусилля з метою відновити близькосхідний мирний процес, оглядачка газети «Чікаґо трібюн» Джорджія Анна Ґеєр вважає, що сама мета не викликає жодних застережень, викликають радше методи досягнення цієї мети. При цьому, підкреслює автор, Сполучені Штати висувають цілком правильні пропозиції: припинити ізраїльську окупацію палестинських територій і створити дві держави, проте не уточнюють шляхів досягнення цієї мети. І тут, як вважає автор, європейські країни пропонують далекосяжні й реальні ідеї. Автор наводить пропозиції міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера під час наради представників США, ООН, ЄС і Росії минулого тижня в Нью-Йорку. Згідно з цією пропозицією, палестинські території слід поставити під міжнародним протекторатом, що приспішило б радикальні реформи й сформування палестинської держави швидшими темпами, ніж пропозиції президента США Буша. Європейські представники виступають також за те, щоб палестинським лідером залишався Арафат. Однак, як зазначає автор, після кількох днів дискусій постали лише розбіжності.
Тим часом коментатор іншої американської газети «Уолл стріт джорнел» Дейвід Філліпс порушує тему можливого удару США по Іраку з метою усунення від влади режиму Саддама Хусейна. На думку Філліпса, сусіди Іраку воліли б дотеперішній стан речей, тобто статус кво з Іраком, ніж удар по ньому і зміну іракського керівництва. Деякі з цих країн у порушення економічних санкцій ООН доставляють туди свої непридатні для світових ринків товари, фактично використовуючи ситуацію для власних інтересів. Курди на півночі Іраку теж відкидають ідею удару, веде далі автор, але з іншої причини. Після повстання 91-го року вони добре знають жорстокості режиму Саддама Хусейна й зраду з боку західних країн.
Газета «Нью-Йорк таймс» у недільному номері коментує тим часом нині досить нашумілу справу побічних або випадкових жертв американської антитерористичної операції в Афганістані. Американська тактика, пише автор, яка базується на технологічних досягненнях і не враховує уникання випадкових жертв, допровадила до загибелі сотень цивільних осіб і до невдоволення серед місцевого населення.
