Берлін, 25 липня 2002 - У Німеччині нараховується майже півмільйона безпритульних людей. Мало хто з них бере участь у виборах. “У безпритульних занадто багато власних проблем і їх не цікавить ані канцлер Шредер, ані інші політики”, - зауважив Міхаель Кран, керівник берлінського притулку для бомжів. Чому безпритульні не беруть участі у виборах, пояснюється також практичними причинами. Ці люди побоюються, що з моменту реєстрації вони почнуть отримувати пошту, а пошта – це листи з нагадуванням про несплачені рахунки, вимоги сплатити штраф, повернути борг тощо. До речі, саме для того, щоб уникнути цього, чимало безпритульних надають перевагу життю на вулиці. Хоча для участі у виборах, згідно з німецькими законами, не обов'язково мати постійну адресу.
При внесенні прізвища до списку виборців ніхто не питає про адресу. Безпритульному, який бажає прийти на голосування, достатньо до першого вересня лише повідомити місцевій виборчій комісії, що він постійно перебуває на території Німеччини. Як наголосив заступник берлінської виборчої комісії Горст Шмоллінгер, кожний, хто хоче голосувати, повинен мати змогу взяти участь у виборах. Але спроби активізувати цей прошарок населення досі так і залишилися безрезультатними: під час парламентських виборів 1998-го року в столиці Німеччини проголосувало лише 30 безпритульних.
Чимало з них прийшли на виборчі дільниці лише для того, щоб на знак протесту проголосувати проти всіх. Як зауважив 36-річний Вінні, який протягом уже багатьох років не має даху над головою, політики займаються зовсім іншими проблемами, а нас турбують лише проблеми на рівні соціального відомства. Своє розчарування обіцянками „великої політики“ висловив і Міхаель Кран. „У Німеччині при владі перебували християнські демократи, потім на їхнє місце прийшли соціал-демократи, але для безпритульних нічого не змінилося – вони, хоч і отримують соціальну допомогу, але й надалі залишаються на одинці з власними проблемами“, - вважає Кран. На його думку, розірвати це замкнене коло можна лише за допомогою ініціативи знизу. До таких спроб належить, наприклад, створення в багатьох німецьких містах газет для безпритульних, в яких працюють їхні ж колеги з вулиці. До речі, і розповсюдженням такого видання займаються теж безпритульні.
При внесенні прізвища до списку виборців ніхто не питає про адресу. Безпритульному, який бажає прийти на голосування, достатньо до першого вересня лише повідомити місцевій виборчій комісії, що він постійно перебуває на території Німеччини. Як наголосив заступник берлінської виборчої комісії Горст Шмоллінгер, кожний, хто хоче голосувати, повинен мати змогу взяти участь у виборах. Але спроби активізувати цей прошарок населення досі так і залишилися безрезультатними: під час парламентських виборів 1998-го року в столиці Німеччини проголосувало лише 30 безпритульних.
Чимало з них прийшли на виборчі дільниці лише для того, щоб на знак протесту проголосувати проти всіх. Як зауважив 36-річний Вінні, який протягом уже багатьох років не має даху над головою, політики займаються зовсім іншими проблемами, а нас турбують лише проблеми на рівні соціального відомства. Своє розчарування обіцянками „великої політики“ висловив і Міхаель Кран. „У Німеччині при владі перебували християнські демократи, потім на їхнє місце прийшли соціал-демократи, але для безпритульних нічого не змінилося – вони, хоч і отримують соціальну допомогу, але й надалі залишаються на одинці з власними проблемами“, - вважає Кран. На його думку, розірвати це замкнене коло можна лише за допомогою ініціативи знизу. До таких спроб належить, наприклад, створення в багатьох німецьких містах газет для безпритульних, в яких працюють їхні ж колеги з вулиці. До речі, і розповсюдженням такого видання займаються теж безпритульні.
