Варшава, 29 липня 2002 - Лєшек Міллєр публікує свої роздуми про майбутнє польсько-українських взаємин під промовистим заголовком “З Україною до Європи".
Як же уявляє собі цей шлях польський прем’єр – розповідаємо.
Ніщо не цінується так дорого і не коштує так дешево, як... добре слово. Перефразуємо тут відоме словосполучення. Добрих слів і з українського, і з польського боку справді за останнє десятиліття не бракувало, особливо на найвищих рівнях. Що, у свою чергу, не дає аж надто багато підстав для великого оптимізму. До речі, у своїй відповіді президентові Кучмі польський прем’єр каже про це дуже відверто. Цитую: піддаємося магії декларацій, урочистих обіцянок і оцінок реальної ситуації, опертих на побажаннях, - пише прем’єр Міллєр до президента Кучми. “Разом з тим досконало розуміємо, - продовжує глава польського уряду, - що свідченням справжнього поєднання можуть бути лише реальні зміни в свідомості обох народів. Мають відбутися зміни, які вплинуть на формування сучасних підходів: відкритості, щирості, солідарності і готовності до взаємних компромісів. Мені здається, - пише польський прем’єр у відповідь на статтю Леоніда Кучми, - що саме таких підходів у взаємовідносинах ми досі маємо мало.
Прем’єр Польщі дуже доброзичливо і разом з тим щиро і жорстко говорить про реалії і майбутнє польсько-українських відносин. У його тоні не можна зауважити напускного оптимізму чи спроби видати бажане за дійсне. Говорячи про намагання Польщі допомогти Україні на шляху інтеграції в євроатлантичні структури, Міллєр пише: “Часом мені здається, що наші аргументи потрапляють у порожнечу і чую слова вагання. І все ж думаю, що польсько-українські еліти і цілі суспільства Польщі та України чекає повна щирості розмова”.
У своїй статті прем’єр Польщі виділяє кілька підзаголовків – політика на могилах, час поєднання, Україна як пункт орієнтації і факти контра декларацій. У цьому, останньому з тут перелічених підрозділів, Міллєр говорить рішуче і впевнено про те, що виконання Польщею зобов’язань перед Євросоюзом не означає творення нової завіси на сході. На польському східному кордоні, підкреслює Міллєр, не буде жодної завіси – ані залізної, ані оксамитової. Польський прем’єр подає приклади співпраці між регіонами, які дозволять виткати нову сітку сполучень між двома народами-сусідами, яка не дасть можливості вирости роздільному мурові. Відповідаючи на пропозицію президента Кучми започаткувати загальноєвропейські зустрічі молоді у Львові, прем’єр Польщі підкреслює, що такі ініціативи треба підтримувати, як рівно ж треба підтримувати навіть невеликі регіональні ініціативи діалогу, наприклад, зустрічі на користь діалогу, організовані “Радіо Жешув” і Львівською газетою “Поступ”. Цікаво, що прем’єр Польщі згадав саме цей приклад. Цікаво тому, що одним з учасників таких діалогів був з українського боку Олександр Мороз, який після жешувських дискусій зустрічався тоді у Варшаві з Лєшком Міллєром. Згадка у статті Міллєра про саме жешувські діалоги може означати, що польський прем’єр прагне підтримати діалог із різними політичними силами в Україні, в тім числі й з опозиційними.
Словом, статтю-відповідь на виступ Леоніда Кучми в польському тижневику “Wprost”, яку польський прем’єр Лєшек Міллєр назвав “З Україною – до Європи”, можна вважати спробою розв’язати справді відверту – не нарівні декларацій і гарних фраз – розмову у верхах про реальний стан українсько-польських взаємин і про перспективи нашого сусідства після розширення Європейського Союзу. Розмову, в якій, може, не завжди вдасться почути те, що хотілося б, але яка, безперечно, стане корисною для обох сторін.
Як же уявляє собі цей шлях польський прем’єр – розповідаємо.
Ніщо не цінується так дорого і не коштує так дешево, як... добре слово. Перефразуємо тут відоме словосполучення. Добрих слів і з українського, і з польського боку справді за останнє десятиліття не бракувало, особливо на найвищих рівнях. Що, у свою чергу, не дає аж надто багато підстав для великого оптимізму. До речі, у своїй відповіді президентові Кучмі польський прем’єр каже про це дуже відверто. Цитую: піддаємося магії декларацій, урочистих обіцянок і оцінок реальної ситуації, опертих на побажаннях, - пише прем’єр Міллєр до президента Кучми. “Разом з тим досконало розуміємо, - продовжує глава польського уряду, - що свідченням справжнього поєднання можуть бути лише реальні зміни в свідомості обох народів. Мають відбутися зміни, які вплинуть на формування сучасних підходів: відкритості, щирості, солідарності і готовності до взаємних компромісів. Мені здається, - пише польський прем’єр у відповідь на статтю Леоніда Кучми, - що саме таких підходів у взаємовідносинах ми досі маємо мало.
Прем’єр Польщі дуже доброзичливо і разом з тим щиро і жорстко говорить про реалії і майбутнє польсько-українських відносин. У його тоні не можна зауважити напускного оптимізму чи спроби видати бажане за дійсне. Говорячи про намагання Польщі допомогти Україні на шляху інтеграції в євроатлантичні структури, Міллєр пише: “Часом мені здається, що наші аргументи потрапляють у порожнечу і чую слова вагання. І все ж думаю, що польсько-українські еліти і цілі суспільства Польщі та України чекає повна щирості розмова”.
У своїй статті прем’єр Польщі виділяє кілька підзаголовків – політика на могилах, час поєднання, Україна як пункт орієнтації і факти контра декларацій. У цьому, останньому з тут перелічених підрозділів, Міллєр говорить рішуче і впевнено про те, що виконання Польщею зобов’язань перед Євросоюзом не означає творення нової завіси на сході. На польському східному кордоні, підкреслює Міллєр, не буде жодної завіси – ані залізної, ані оксамитової. Польський прем’єр подає приклади співпраці між регіонами, які дозволять виткати нову сітку сполучень між двома народами-сусідами, яка не дасть можливості вирости роздільному мурові. Відповідаючи на пропозицію президента Кучми започаткувати загальноєвропейські зустрічі молоді у Львові, прем’єр Польщі підкреслює, що такі ініціативи треба підтримувати, як рівно ж треба підтримувати навіть невеликі регіональні ініціативи діалогу, наприклад, зустрічі на користь діалогу, організовані “Радіо Жешув” і Львівською газетою “Поступ”. Цікаво, що прем’єр Польщі згадав саме цей приклад. Цікаво тому, що одним з учасників таких діалогів був з українського боку Олександр Мороз, який після жешувських дискусій зустрічався тоді у Варшаві з Лєшком Міллєром. Згадка у статті Міллєра про саме жешувські діалоги може означати, що польський прем’єр прагне підтримати діалог із різними політичними силами в Україні, в тім числі й з опозиційними.
Словом, статтю-відповідь на виступ Леоніда Кучми в польському тижневику “Wprost”, яку польський прем’єр Лєшек Міллєр назвав “З Україною – до Європи”, можна вважати спробою розв’язати справді відверту – не нарівні декларацій і гарних фраз – розмову у верхах про реальний стан українсько-польських взаємин і про перспективи нашого сусідства після розширення Європейського Союзу. Розмову, в якій, може, не завжди вдасться почути те, що хотілося б, але яка, безперечно, стане корисною для обох сторін.
