Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:31

Ярослав Галан – суперечлива постать української дійсності...


Ярослав Галан – суперечлива постать української дійсності...

Прага, 29 липня 2002 – Щойно минуло 100 років з дня народження українського письменника Ярослава Галана, який у силу обставин став своєрідною іграшкою в руках радянських каральних та ідеологічних структур. Життя Галана подібне до доль багатьох тодішніх інтелігентів, котрі металися між національною та комуністичною ідеями... До речі й сьогоднішні ідеологічні пошуки українського суспільства у чомусь подібні до невпевненості та невизначеності суспільних поглядів Ярослава Галана. Які уроки можна сьогодні засвоїти на прикладі долі цього публіциста?

Те, що Ярослав Галан став своєрідним заручником комуністичної пропаганди й спецслужб Москви є безумовним фактом. Бо незважаючи на скупість інформації про 30-і роки, ми знаємо, що дружина його Ганна Генич була замордована у душогубці Харківського НКВС у 1937 році нібито за « шпигунство на користь фашистської Німеччини». Училася вона у Харкові на лікаря. Сам Галан був психічно знищений цим і не виключено, що вже тоді потрапив «на гачок» до агентури НКВС, котра пізніше використовувала його в ідеологічній підготовці акцій супроти ОУН-УПА. Про це згадує не хто інший, як один із відомих керівників спецпідрозділів радянської розвідки Павло Судоплатов у своїх спогадах. Відомо, що НКВС і МДБ особливу увагу приділяли винищенню керівників греко-католицької церкви, як однієї з послідовних духовних сил у боротьбі за українську незалежність. Тому й не дивно що особливо ядучі памфлети супроти греко-католицьких ієрархів та Ватикану виплодив саме Ярослав Галан... Не виключено, що він змушений був це робити, наприклад тому, що довгий час не знав нічого про долю своєї коханої Ганни...

Але ж це лише здогади дослідників життя Галана та одна з гіпотез щодо перипетій тієї трагічної доби?

Воно у чомусь так, як із убивством Григорія Костельника- своєрідного інструменту Москви у так званому «саморозпускові» греко-католицької церкви на Львівському соборі березня 1946 року, бо до архівів московських важко добуватися. Тим більше, що стосується діянь НКВС-МДБ-КДБ. Але викликає подив контекст спогадів того ж Павла Судоплатова, котрий у перебігу розповіді про вбивство його агентами з наказу Хрущова закарпатського єпископа Ромжі, раптом згадує про Ярослава Галана, про вбивство його у львівському помешканні «гуцульською сокирою» без будь-якого натяку на виконавців цього акту і знову переходить до успішного виконання завдання керівництва МГБ із ліквідації того ж греко-католицького єпископа Закарпаття Теодора Ромжі, якого агенти Судоплатова добили отруйною ін’єкцією в ужгородській лікарні після невдалої спроби ліквідувати ієрарха по дорозі з Мукачева. Чи не натяк це перестарілого вже генерала КДБ на одне й теж авторство й щодо Ярослава Галана, адже ми знаємо, що МГБ у ті роки йшло на будь - які провокації лише з метою очорнити якнайбільше український національно - визвольний рух. Тим більше, що досить норовистого за характером Галана перед смертю, ніби попереджаючи з приводу його непослуху, звільнили з роботи в газеті «Радянська Україна».

Приклад Ярослава Галана є яскравим фактом не лише доби, покручених українських доль, які згоряли між кількома вогнями але й того, як підступно діяли імперські сили, котрі бачили в українських національно-визвольних змаганнях серйозну загрозу підвалинам тоталітарної радянської системи.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG