Доступність посилання

ТОП новини

На трагедію у Львові відгукнулися також найближчі західні сусіди України – поляки


На трагедію у Львові відгукнулися також найближчі західні сусіди України – поляки

Варшава, 30 липня 2002 - Львів для них – місто особливе, яке вони розглядають у категоріях малих батьківщин. Якою була перша реакція поляків на нещастя у Львові і як коментують цю трагічну подію у Польщі?

На сторінці міністра закордонних справ Польщі Влодзімєжа Цімошевіча на головному місці миттєво, як лише стало відомо про трагедію, з'явився лист співчуття і підтримки до українців, адресований, як заведено в дипломатичному протоколі, Анатолію Зленкові. Уже чотири дні цей лист стоїть під першим номером усіх, вміщених на сторінці новин від міністра закордонних справ. Подібного не було з часу подій одинадцятого вересня. (Головна рубрика міністра поновлюється, як правило, щодня).Отже, можна говорити про велику вагу, яку в Польщі надають трагедії у Львові. Більше того, ще в день катастрофи до дипломатичних представництв України в Польщі звернулося багато фірм, окремих людей з пропозицією надати допомогу Львову, яку лише потрібно. У Польщі не перестають говорити і писати про цю трагедію. Навіть випадкові люди на вулиці, зачувши українську мову, висловлюють співчуття. Стриманими є коментарі в пресі, бо знаємо, що скорбота, жалоба має свій неписаний етикет. Поляки звикли зважати на такі речі – у дні жалоби не говорять голосно і не роблять екстравагантних заяв. І все ж у дуже делікатний спосіб польські коментатори натякають на певні моменти трагедії, про які ми самі не перестаємо думати. Мовиться про те, що якби зробити такий умовний соціальний розтин того списку загиблих і поранених, то представники яких суспільних верств там би виявилися? Очевидно постраждали діти з бідних родин, які не мали за що виїхати на вакації і єдиною розвагою для яких у цей вихідний день стало видовище на аеродромі. Діти владоможців, нехай їх Бог береже, але вони були в той час на морях. Так само, як уся політична верхівка. Усі благополучні - відпочивали. А ті, що загинули... І цим 27 липня у Львові відрізняється від 11 вересня у Н’ю Йорку. Не йдеться тут про причини трагедії, а лише про потерпілих. Тому до американського посольства у Варшаві після одинадцятого вересня несли квіти, а до українського – медикаменти. Колись в Україні пісня була, у ній співалося “... над багацьким сином уся родина плаче, а над сиротою – чорний ворон кряче”.

Стосовно коментарів, то ми вже говорили тут про певний етикет, який властивий скорботі. І в рамки того етикету не цілком вкладається дещо екстравагантна поведінка деяких українських політиків. У годину жалоби треба, може витримати ту хвилину мовчання. Звинувачувати, демонструвати власні переваги Може певні політичні цілі до цього спонукають. Але щоб це було, може не в перший день, може потрібна маленька пауза, та сама хвилина мовчання, яку, до речі, зумів витримати Віктор Ющенко. Він вичекав кілька днів і аж тоді підписав відповідну заяву. Так робить поважний державний муж, так робить солідний політик. І до речі, в Варшаві це зауважили..З цим мабуть, можна почекати. Принаймні кілька днів. А як коментують поведінку інших політиків? Учора я розмовляла з одним польським журналістом. Розповідаю йому про те, як повелася Юлія Тимошенко, як вона прилетіла до Львова і здала кров. Тимошенко, героїня не з моєї казки, але цей її жест мене розчулив... Здала кров... Аж тут польський журналіст мене питає: “ А ти не замислювалася, скільки коштує краплина тієї крові? Скільки треба було витратити грошей на такий приїзд? Чи не простіше було ці кошти перелічити в ті ж лікарні, де лежать поранені. І без галасу, просто, так, щоб ліва рука не відала, що чинить права... Це звичайно, коли йшлося б більше про самих потерпілих, аніж про імідж політика.”. Що ж, один і той же вчинок кожен оцінює по-різному.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG