Прага, 31 липня 2002 – Головна тема дня на сторінках сьогоднішніх західних газет – це слухання у конгресі США у справі воєнного удару США по Іраку з метою усунення від влади режиму Саддама Хусейна. На нинішні слухання запрошено аналітиків, військових фахівців, колишніх державних службовців, проте не запрошено представників адміністрації США.
До речі, перед тим, як схвалити удар по Іраку або заборонити його, учасники слухань повинні вияснити – яку загрозу представляє багдадський режим для Сполучених Штатів і для глобальної безпеки, а також яких можливих заходів можна вжити проти Іраку крім воєнної акції.
Коментуючи ці проблеми, науковці з Інституту Брукінґса Іво Даальдер і Джеймс Ліндсей у коментарі для газети «Вашінгтон пост» привітали слухання в конгресі. Але такі слухання, підкреслюють вони, не можуть заступити рішення конгресу. Згідно з конституцією США, лише конгрес має право оголошувати війни, а не президент. Тут ще залежатиме від визначення воєнної операції проти Іраку, тобто від того – чи такий удар буде названий війною. Так чи інакше, перед будь якою акцією конгрес мав би схвалити її або заборонити.
Тим часом європейські газети займають чітко критичну позицію щодо можливого удару по Іраку. Приміром, ірландська газета «Айриш таймс» привітала слухання в конгресі і схвально відгукнулася на розбіжності серед адміністрації і серед військового командування США в поглядах на воєнну акцію проти Іраку, яка може викликати небажані наслідки. Союзники США серйозно сподіваються, закінчує ірландська газета, що цей погляд виявиться вирішальним.
Тим часом коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман аналізує один окремий аспект можливого удару по Іраку – ціни на нафту на світових ринках. Унаслідок удару ціни можуть підскочити до 60-ти доларів за барель, а можуть упасти до 6-ти доларів, у залежності від результату удару. У випадку, якщо Саддам Хусейн заатакує ракетами «скад», начиненими хімічною або біологічною зброєю, нафтові поля в Кувейті або Саудівській Аравії, то світові нафтові ринки залишиться не лише без двох мільйонів барелів іракської нафти в день, а без мільйонів барелів більше. Пізніше, веде далі автор, Саддама так само тяжко буде знайти, як нині Осаму бін Лядена.
Тим часом у випадку успішної воєнної акції і приходу до влади в Іраку реформістів може розпочатися модернізація іракських нафтових полів, збільшення видобутку нафти й зменшення її ціни на міжнародних ринках. Чи не з цієї причини, припускає автор, Саудівська Аравія, Іран і Кувейт виступають проти зміщення Саддама Хусейна і за те, щоб Ірак фактично залишався парією в регіоні. Це дало б можливість обмежити видобуток нафти й утримати високими ціни на неї.
До речі, перед тим, як схвалити удар по Іраку або заборонити його, учасники слухань повинні вияснити – яку загрозу представляє багдадський режим для Сполучених Штатів і для глобальної безпеки, а також яких можливих заходів можна вжити проти Іраку крім воєнної акції.
Коментуючи ці проблеми, науковці з Інституту Брукінґса Іво Даальдер і Джеймс Ліндсей у коментарі для газети «Вашінгтон пост» привітали слухання в конгресі. Але такі слухання, підкреслюють вони, не можуть заступити рішення конгресу. Згідно з конституцією США, лише конгрес має право оголошувати війни, а не президент. Тут ще залежатиме від визначення воєнної операції проти Іраку, тобто від того – чи такий удар буде названий війною. Так чи інакше, перед будь якою акцією конгрес мав би схвалити її або заборонити.
Тим часом європейські газети займають чітко критичну позицію щодо можливого удару по Іраку. Приміром, ірландська газета «Айриш таймс» привітала слухання в конгресі і схвально відгукнулася на розбіжності серед адміністрації і серед військового командування США в поглядах на воєнну акцію проти Іраку, яка може викликати небажані наслідки. Союзники США серйозно сподіваються, закінчує ірландська газета, що цей погляд виявиться вирішальним.
Тим часом коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман аналізує один окремий аспект можливого удару по Іраку – ціни на нафту на світових ринках. Унаслідок удару ціни можуть підскочити до 60-ти доларів за барель, а можуть упасти до 6-ти доларів, у залежності від результату удару. У випадку, якщо Саддам Хусейн заатакує ракетами «скад», начиненими хімічною або біологічною зброєю, нафтові поля в Кувейті або Саудівській Аравії, то світові нафтові ринки залишиться не лише без двох мільйонів барелів іракської нафти в день, а без мільйонів барелів більше. Пізніше, веде далі автор, Саддама так само тяжко буде знайти, як нині Осаму бін Лядена.
Тим часом у випадку успішної воєнної акції і приходу до влади в Іраку реформістів може розпочатися модернізація іракських нафтових полів, збільшення видобутку нафти й зменшення її ціни на міжнародних ринках. Чи не з цієї причини, припускає автор, Саудівська Аравія, Іран і Кувейт виступають проти зміщення Саддама Хусейна і за те, щоб Ірак фактично залишався парією в регіоні. Це дало б можливість обмежити видобуток нафти й утримати високими ціни на неї.
