Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:23

Поразка Москви у “чеченській кампанії” може виявитися фатальною для нинішнього господаря Кремля


Поразка Москви у “чеченській кампанії” може виявитися фатальною для нинішнього господаря Кремля

Прага, 1 серпня 2002 - Посієш вітер – пожнеш бурю. Здається, що зараз у Росії це відоме прислів'я стає все актуальнішим не для будь-кого, а для самого президента Володимира Путіна. Ідеться про чеченську кампанію.

Німецький часопис “Тагесцайтунг” написав, що президент Путін іноді розуміє, що в Чечні, попри всю антитерористичну риторику й інформаційну блокаду, розігрується трагедія. Однак питання про те, чи вдасться зупинити це божевілля найближчим часом, залишається відкритим. Усе частіше надходять повідомлення про те, що армія в Чечні деморалізована, розчарована і на очах виходить з-під контролю свого командування. Організація із захисту прав людини “International Helsinki Federation for Human Rights”, співробітники якої на місці стежили за розвитком подій, вважає, що кожного місяця російські війська вбивають до 80 чеченських чоловіків. Хельсінська група закликає біженців у жодному разі не повертатися до Чечні.

У свою чергу, в самій Росії останнім часом “чеченська тема”, констатують спостерігачі, повертається на перші сторінки. Причому не завдяки виступам правозахисників і протестам пацифістів, а з подачі самих військових. Про неминучу поразку російського війська в Чечні стали писати навіть люди, котрі ще недавно прославляли дії тієї ж таки армії.

Відомий російський журналіст і громадський діяч Борис Кагарлицький вважає, що ніхто в Росії більше не хоче вмирати за путніську “халяву”. Число “відмовників” – солдатів і офіцерів – за останні півроку подвоюється кожного місяця.

На думку Кагарлицького, нинішньої ситуації можна було б уникнути, якби, зокрема, не ганебні зачистки, що множили й множать лави повстанців. Можна було, врешті-решт, досягти нової мирної угоди, більш вигідної для Росії. Але всі ці можливості були упущені вже 99-го року. У цей момент для політиків у Кремлі важливими були лише вибори, їх не цікавило, наскільки ефективними є військові дії на полі бою. І лише після березня 2000-го року, коли Путін остаточно влаштувався в президентському кабінеті, начальство виявило, що з чеченською війною не все гаразд. Схоже, в Москві сьогодні назріває дискусія “Хто втратив Чечню?” Військові, як це нерідко буває в подібних випадках, звалюють все на політиків, а останні, без сумніву, звинувачують у провалі військових. Власне, ця дискусія вже розпочалася на шпальтах газет. Перед визнанням невдачі належить знайти “крайнього”. А “крайнім” нікому бути не хочеться. Путін і його оточення виявляються у відверто невигідній ситуації.

Нинішнього президента, наголошують спостерігачі, “зробила” чеченська кампанія. Саме тому поразка у війні може виявитися для нього фатальною. Влада просто не має іншого політичного виходу, крім як звалити все на військових. Та сваритися з власними військовими – ризикована справа для будь-якої влади.

Швейцарська “Нойє Луцернер Цайтунг” написала днями: “Війна на Кавказі знову набирає обертів. В атаку на протезі йде Шаміль Басаєв”. Ця ж газета наводить слова колишнього радника з питань національної безпеки Бориса Єльцина Івана Рибкіна, котрий у відкритому листі до президента Путіна вимагає негайно розпочати переговори з Асланом Масхадовим. Путін, як і його міністр оборони Сергій Іванов, у черговий раз відмовився від цієї ідеї.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG