Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:09

Як змінив обличчя Афганістану ісламський фундаменталізм, чи замовкли музи, коли стріляли гармати?


Як змінив обличчя Афганістану ісламський фундаменталізм, чи замовкли музи, коли стріляли гармати?

Прага, 9 серпня 2002 - 26 мільйонів переважно напівголодних і втомлених людей, 650 тисяч квадратних кілометрів площі, із яких 85 відсотків - гори, суворий клімат, природний газ, нафта, вугілля, мідь, олово і коштовне каміння, але й найбільше на світі джерело героїну – це Афганістан.

Афганістан – це крім головних пашту і таджицької мови ще 21 діалект і 20 етнічних груп, і звичайно іслам, який визнає майже все населення, це також понад 40 відсотків дітей-сиріт. Афганістан – це втомлена війнами земля, котру здобували Олександр Великий, і Чингіс Хан, імперська Росія та Англія, радянська армія і врешті - талібан, із котрим до країни повернулись середньовічні ісламські порядки шаріату і зродився міжнародний тероризм. Жертвами його нелюдських законів щоденно стають сотні невинних осіб повсюди на землі, беззахисним перед ними став і одвічний Будда, розстріляний осліпленими ненавистю вояками.

Містечко Балкх на півночі Афганістану належить до найдревніших на планеті. Його земля – справжня археологічна скарбниця, куди щоденно тягнуться сотні шукачів коштовностей. Вони не звертають увагу на розкидану повсюди середньовічну кераміку, тому що шукають золоті прикраси – колись у цьому місці був великий золотий ярмарок. Як у казці з 1000 і однієї ночі, шукачі вірять, що станеться диво і під їхньою лопатою розпадеться горщик із золотими монетами. Древня культура Афгану щезає в руках перекупників за хліб і зброю – нині це найбільший скарб.

Коли талібан навесні минулого року знищив величні скульптури білого й червоного Будди в Бамджані, тоді ж у Кабулі місцевий музей було перейменовано на Національний музей ісламської культури. Тоді також із музею за сприяння талібану безслідно щезла унікальна збірка доісламського мистецтва. Сьогодні ж найбагатша колекція афганського мистецтва зберігається в Паризькому музеї Ґіме, саме французам на початку 20 століття належало монопольне право на археологічні дослідження Афганістану.

Унікальною в музейних збірках є сьогодні й кам’яна пластика з Кандагара, що поєднує в собі буддійські та грецько-римські впливи. Так само, як і традиції килимарства – одного з найдавніших народних ремесел Афганістану, і художня різьба зуміла вижити під гарматними пострілами. І нині можна побачити, як чоловіки у хвилини спокою, відклавши Калашникова, помалу різьблять, шліфують камінь. Чи повільно, немов осмислюючи кожен тон, розтягаючи його в складних інтонаціях, як прохання чи молитву, як чародійне заклинання, тягнуть свою нескінченну пісню. Так само в їхніх руках звучить робаб – старовинний народний інструмент, яким можна передати все – біль, радість, страждання, потаємні мрії й звичайно - надію, надію на те, що все зле минеться й прийде до їхньої домівки мир. Про це співає робаб.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG