Прага, 22 серпня 2002 — «Останньою катастрофою» президента України Леоніда Кучми називає трагедію 27 липня на авіабазі Скнилів попід Львовом поважне британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест. Його оглядач доходить висновку, що це нещастя було закономірне.
Автор статті нагадує, що після цього було звільнено з посад чи й затримано низку високих військовиків, звинувачено в катастрофі й пілотів літака.
Але на думку добре поінформованих спостерігачів, що її наводить видання, справжні причини львівської трагедії лежать на порозі не військових, а виконавчої влади. Від часу занепаду Радянського Союзу 1991 року українські Збройні сили не отримують належних коштів; Військово-повітряні сили не закупили для літаків Су-27 жодної запчастини в Росії, а той із них, який розбився під Львовом, відслужив уже 15 років, причому багато з його частин давно вичерпали свої терміни використання. Українські бойові літаки літають рідко, і через це в них конденсується волога, що роз’їдає деталі, а пілоти не отримують належної політної підготовки через брак коштів і пального.
Чи ж стануться такі трагедії знову? – риторично запитує оглядач Джейнз Інтелидженс Дайджест і відразу згадує про можливість дальшого закономірного нещастя. За тиждень до львівської трагедії було повідомлено, що українська влада вказала збивати викрадені літаки, які перетинають кордони України — з метою боротьби з тероризмом. Тим часом правила міжнародної цивільної авіації забороняють збивати літаки з пасажирами, навіть захоплені терористами, а Україна є членом Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО.
Та й попередні три випадки навряд чи додадуть упевненості в кращому, пише автор аналізу.
Йдеться про Бровари в квітні 2000 року, де військова ракета влучила в житловий будинок; військові визнали це тільки тоді, коли їм подали уламки цієї ракети. Тоді, незважаючи на людські жертви, нікого з військових навіть не звільнили, а президент Кучма не призначив спеціяльного розслідування.
Далі було 4 жовтня 2001 року, коли українська ракета збила пасажирський літак над Чорним морем. І тоді Кучма довго не хотів приймати відставки тодішнього міністра оборони й не звільнив командувача Військово-повітряних сил, пише Джейнз Інтелидженс Дайджест, — так само, як і після львівської катастрофи не прийняв пропозицію нинішнього міністра оборони піти в відставку. Видання нагадує, що й того разу українська влада, як і з Броварами, робила всілякі спроби приховати справжню причину трагедії, а Кучма виправдовувався тим, що, мовляв, бували й гірші помилки.
І, нарешті, так і недоз’ясована історія, що сталася 4 липня цього року: пілот ізраїльського авіалайнера, що летів над Україною, повідомив, що спостерігав зліт і вибух ракети поблизу Дніпропетровська; спалах у небі бачили ще з кількох літаків. Як і попередніми разами, Леонід Кучма і військове керівництво енергійно заперечували, що невідомий об’єкт був українською ракетою — і виправдання були найрізноманітніші: від ракети, що залетіла з Росії, чи метеорита або уламка космічного сміття, до спалаху від салюта, якогось природного явища чи хибної інформації. Ізраїль же схильний більше вірити своєму пілотові — колишньому військовому, ветеранові ізраїльських Військово-повітряних сил. І, за досвідом попередніх випадків, ізраїльська версія виглядає значно правдоподібніша, ніж твердження української влади, пише Джейнз Інтелидженс Дайджест — бо ж єдиною причиною того, чому у Львові Кучма не зміг улаштувати приховування правди, як у трьох попередніх випадках, було те, що трагедія сталася прилюдно.
Британське видання наводить думку київських аналітиків: довіру до міністерства оборони України й його компетенцію треба поставити під сумнів, бо воно «й далі тоне в радянській ментальності». Тож українське військо потребує глибоких реформ, перш ніж Україна може взагалі думати про те, щоби вступати до союзу НАТО, наголошує британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест.
Автор статті нагадує, що після цього було звільнено з посад чи й затримано низку високих військовиків, звинувачено в катастрофі й пілотів літака.
Але на думку добре поінформованих спостерігачів, що її наводить видання, справжні причини львівської трагедії лежать на порозі не військових, а виконавчої влади. Від часу занепаду Радянського Союзу 1991 року українські Збройні сили не отримують належних коштів; Військово-повітряні сили не закупили для літаків Су-27 жодної запчастини в Росії, а той із них, який розбився під Львовом, відслужив уже 15 років, причому багато з його частин давно вичерпали свої терміни використання. Українські бойові літаки літають рідко, і через це в них конденсується волога, що роз’їдає деталі, а пілоти не отримують належної політної підготовки через брак коштів і пального.
Чи ж стануться такі трагедії знову? – риторично запитує оглядач Джейнз Інтелидженс Дайджест і відразу згадує про можливість дальшого закономірного нещастя. За тиждень до львівської трагедії було повідомлено, що українська влада вказала збивати викрадені літаки, які перетинають кордони України — з метою боротьби з тероризмом. Тим часом правила міжнародної цивільної авіації забороняють збивати літаки з пасажирами, навіть захоплені терористами, а Україна є членом Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО.
Та й попередні три випадки навряд чи додадуть упевненості в кращому, пише автор аналізу.
Йдеться про Бровари в квітні 2000 року, де військова ракета влучила в житловий будинок; військові визнали це тільки тоді, коли їм подали уламки цієї ракети. Тоді, незважаючи на людські жертви, нікого з військових навіть не звільнили, а президент Кучма не призначив спеціяльного розслідування.
Далі було 4 жовтня 2001 року, коли українська ракета збила пасажирський літак над Чорним морем. І тоді Кучма довго не хотів приймати відставки тодішнього міністра оборони й не звільнив командувача Військово-повітряних сил, пише Джейнз Інтелидженс Дайджест, — так само, як і після львівської катастрофи не прийняв пропозицію нинішнього міністра оборони піти в відставку. Видання нагадує, що й того разу українська влада, як і з Броварами, робила всілякі спроби приховати справжню причину трагедії, а Кучма виправдовувався тим, що, мовляв, бували й гірші помилки.
І, нарешті, так і недоз’ясована історія, що сталася 4 липня цього року: пілот ізраїльського авіалайнера, що летів над Україною, повідомив, що спостерігав зліт і вибух ракети поблизу Дніпропетровська; спалах у небі бачили ще з кількох літаків. Як і попередніми разами, Леонід Кучма і військове керівництво енергійно заперечували, що невідомий об’єкт був українською ракетою — і виправдання були найрізноманітніші: від ракети, що залетіла з Росії, чи метеорита або уламка космічного сміття, до спалаху від салюта, якогось природного явища чи хибної інформації. Ізраїль же схильний більше вірити своєму пілотові — колишньому військовому, ветеранові ізраїльських Військово-повітряних сил. І, за досвідом попередніх випадків, ізраїльська версія виглядає значно правдоподібніша, ніж твердження української влади, пише Джейнз Інтелидженс Дайджест — бо ж єдиною причиною того, чому у Львові Кучма не зміг улаштувати приховування правди, як у трьох попередніх випадках, було те, що трагедія сталася прилюдно.
Британське видання наводить думку київських аналітиків: довіру до міністерства оборони України й його компетенцію треба поставити під сумнів, бо воно «й далі тоне в радянській ментальності». Тож українське військо потребує глибоких реформ, перш ніж Україна може взагалі думати про те, щоби вступати до союзу НАТО, наголошує британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест.
