Прага, 26 серпня 2002 – Одинадцята річниця незалежності, але не суверенності України, породила кілька нових досить інтриґуючих гасел. Перше фактично не є новим , а своєрідним плагіатом, мається на увазі сказане президентом у зверненні до народу 24 серпня увечері: «Україна у нас одна...». Також у багатьох викликає велику політичну підозру таке нібито нове гасло Леоніда Кучми: «вперед до парламентсько-президентської республіки!». Але про все по порядку.
Суверенітет держави за класичними канонами означає повну незалежність , як у зовнішній , так і у внутрішній політиці...У зовнішній політиці Києва ні незалежності, ні послідовності на дванадцятому році так званого суверенітету немає. Справжнє кордоння України ще лише може наступить у кінці цього року, якщо звичайно Росія побажає...А який же суверенітет без кордонів з Москвою упродовж понад – тисячі кілометрів? Ну і метання між Європейським союзом і НАТО з одного боку і Євро-Азійським співтовариством та Москвою – із другого...? Хто ж назве це суверенною та послідовною політикою?
А що стосується політики внутрішньою, то тут узагалі важко щось демократичне сказати. Наприклад, президент Леонід Кучма донедавна був твердим прихильником імплементації наслідків сумнівного квітневого 2000 року українського референдуму, а нині раптом круто повертає на 180 градусів і каже – хай живе парламентсько-президентська республіка і давайте міняти закони у цій бік. А як же ж усенародне волевиявлення щодо зміцнення президентської вертикалі? Виглядає це нове політичне гасло Леоніда Кучми дуже підозрілим... Насамперед, як де –хто з політиків у Києві вже встиг зауважити, глава держави і його оточення розробили хитромудрий план ослаблення політичних позицій харизматичних політиків типу Ющенка й Тимошенко, котрі всі свої сили до сьогодні направляли на захоплення президентської бази. Нове гасло Леоніда Кучми вибиває найсильнішу стратегічну зброю з рук опозиції – гасло «Україна без Кучми» у такій площині втрачатиме свою гостроту...А там й легше буде пережити 2004 рік, ну а до 2006 року, до нових парламентських виборів, враховуючи нинішні кульбіти влади у Верховній Раді, нинішнім володарям держави буде час підготуватися....Як казав Макіавеллі, у політиці – головне виграти час...а все інше справа грошей і мудрої тактики...
І нарешті до гасла «Україна у нас одна...», яке виголосив у суботу увечері президент Леонід Кучма. Це гасло вже давно існує і у нього є продовження - «а якщо дві, то тоді ми вибираємо другу»... І президентське напів-гасло та й його друга частина, мабуть, не зовсім реальні щодо нинішньої політичної ситуації...Бо , як виглядає, Україн, як мінімум, п’ять –одна у президента, друга у опозиції, третя - у західняків, четверта – у східняків, а п’ята – у олігархів... У цьому найбільша трагедія – коли кожен бачить лише свою, вузьку, Україну... А хто у цьому винен? Найбільше, мабуть, той, хто відкрито сказав про свою частку першим...
Суверенітет держави за класичними канонами означає повну незалежність , як у зовнішній , так і у внутрішній політиці...У зовнішній політиці Києва ні незалежності, ні послідовності на дванадцятому році так званого суверенітету немає. Справжнє кордоння України ще лише може наступить у кінці цього року, якщо звичайно Росія побажає...А який же суверенітет без кордонів з Москвою упродовж понад – тисячі кілометрів? Ну і метання між Європейським союзом і НАТО з одного боку і Євро-Азійським співтовариством та Москвою – із другого...? Хто ж назве це суверенною та послідовною політикою?
А що стосується політики внутрішньою, то тут узагалі важко щось демократичне сказати. Наприклад, президент Леонід Кучма донедавна був твердим прихильником імплементації наслідків сумнівного квітневого 2000 року українського референдуму, а нині раптом круто повертає на 180 градусів і каже – хай живе парламентсько-президентська республіка і давайте міняти закони у цій бік. А як же ж усенародне волевиявлення щодо зміцнення президентської вертикалі? Виглядає це нове політичне гасло Леоніда Кучми дуже підозрілим... Насамперед, як де –хто з політиків у Києві вже встиг зауважити, глава держави і його оточення розробили хитромудрий план ослаблення політичних позицій харизматичних політиків типу Ющенка й Тимошенко, котрі всі свої сили до сьогодні направляли на захоплення президентської бази. Нове гасло Леоніда Кучми вибиває найсильнішу стратегічну зброю з рук опозиції – гасло «Україна без Кучми» у такій площині втрачатиме свою гостроту...А там й легше буде пережити 2004 рік, ну а до 2006 року, до нових парламентських виборів, враховуючи нинішні кульбіти влади у Верховній Раді, нинішнім володарям держави буде час підготуватися....Як казав Макіавеллі, у політиці – головне виграти час...а все інше справа грошей і мудрої тактики...
І нарешті до гасла «Україна у нас одна...», яке виголосив у суботу увечері президент Леонід Кучма. Це гасло вже давно існує і у нього є продовження - «а якщо дві, то тоді ми вибираємо другу»... І президентське напів-гасло та й його друга частина, мабуть, не зовсім реальні щодо нинішньої політичної ситуації...Бо , як виглядає, Україн, як мінімум, п’ять –одна у президента, друга у опозиції, третя - у західняків, четверта – у східняків, а п’ята – у олігархів... У цьому найбільша трагедія – коли кожен бачить лише свою, вузьку, Україну... А хто у цьому винен? Найбільше, мабуть, той, хто відкрито сказав про свою частку першим...
