Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 12:35

Прямий Ефір: Черговий вибір, який постав перед Україною: якою їй бути - парламентською чи президентською республікою


Прямий Ефір: Черговий вибір, який постав перед Україною: якою їй бути - парламентською чи президентською республікою

Київ - Прага, 29 серпня 2002 - Ведучі: у Празі - Ірина Халупа, у Києві – Віктор Міняйло. Гості студії: Сергій Телешун – політолог, президент фонду “Співдружність”, президент громадського об’єднання «Суспільна амністія», доктор політичних наук, професор; Юрій Костенко - народний депутат, голова українського Народного Руху, заступник голови фракції «Наша Україна» та Роман Сольчаник - доктор історичних наук, аналітик, політичний консультант корпорації Ранд ( по телефону з Каліфорнії ).

Ірина Халупа

Якою має бути Україна – парламентською чи президентською республікою і якою буде політична реформа в Україні? Спочатку коротко до минулого. Президент Леонід Кучма використав 24 серпня, День незалежності, для чергового проголошення. Він заявив про свій намір перетворити Україну у парламентсько-президентську республіку, однак, не дав чіткої відповіді, яким він хоче бачити кінцевий результат цієї політичної реформи. Наш колега Сергій Руденко намагається з’ясувати, якою бачить президент майбутню модель управління державою.

Сергій Руденко

Леонід Кучма поки що загальними фразами пояснює своє розуміння поняття “парламентсько-президентська модель держави”. За його словами, не варто вигадувати свій, український велосипед. Президент каже, що існує європейський досвід, за яким у Верховній Раді має бути створена парламентська більшість, яка у свою чергу формуватиме уряд і відповідно нестиме з ним відповідальність за ситуацію у державі. На нинішньому ж етапі політична реформа для Леоніда Кучми це - , перш за все, більшість у Верховній Раді.

Леонід Кучма

Без побудови роботи уряду і парламенту, парламенту й уряду на принцип солідарна політична відповідальність, це все, що відбувається в Україні, ми будемо і далі тупцювати на місці. Поганий той приклад чи не зовсім, я маю на увазі, коли парламент усе таки створив більшість, то він показав, на мій погляд, свою дієздатність. Було прийнято тільки 7 різноманітних кодексів, своєчасно були прийняті бюджети на 2001 і 2002 рік.

Сергій Руденко

Ставлячи у приклад штучно створену взимку двохтисячного більшість у Верховній Раді, результатом якої, як відомо, стала так звана “оксамитова революція”, Леонід Кучма закликає і нинішній парламент удатися до формування нової більшості.

Леонід Кучма

Я закликаю до створення парламентської більшості, а ідеологічне підґрунтя у нас є. Думаю, також тут сумніву немає.

Сергій Руденко

Леонід Кучма не уточнює, яке саме ідеологічне підґрунтя він має на увазі. Бо, якщо йдеться про той самий принцип, яким керувалися й ініціатори “оксамитової революції” – Олександр Волков та Віктор Медведчук – створити керовану з Банкової більшість, то уявити собі, якою саме бачиться політична реформа президентові зовсім не важко.

Ірина Халупа

Парламентська система, яку пропонує президент, вимагає існування міцних партій в Україні. На останніх парламентських виборах блок «Наша Україна» здобув перемогу, але український закон має змішану виборчу систему, і інші групи дещо нівелювали цю більшість. Намагання «Нашої України» використати свою перемогу як зелене світло для певної політичної реформи – формування уряду не вдалося. Чи можемо ми розцінювати це як певну неготовність українського політичного середовища до пропозицій, висловлених сьогодні президентом?

Юрій Костенко

Я якраз і хотів звернути увагу на наступні аспекти пропозицій президента. Я згадую 91-й рік – вибори президента Кравчука і дискусії, якою має бути форма державного правління, які розтягнулися майже на 6 років поки ми не ухвалили Конституцію. Під час цих дискусій український парламент також продемонстрував неефективну роботу разом з урядом. У парламенті не було демократичної більшості, уряд намагався проводити якісь реформи, консервативна ліва більшість не давала законодавчого підкріплення цим реформам. Потім з’явився президент із величезними повноваженнями щодо державного управління. І знов таки за ці роки ми не побачили суттєвого просування України до демократії і ринкової економіки. Тому що одноособове призначення президентом усього складу уряду окрім прем’єр-міністра показало неефективну роботу такого уряду, який призначався поза парламентом, із тією більшістю. Те, що політична реформа в Україні назріла, немає жодних сумнівів. Тим більше, що сьогодні склалася парадоксальна ситуація, коли «Наша Україна», яка отримала політичне перемогу на останніх виборах, не може реалізувати свою програму, тому що не має владних повноважень. Щоб ми могли це зробити, нам потрібна участь у виконавчій владі. Треба йти на реформи, але не шляхом дискусій, яка потрібна Україні форма державного правління, а шляхом конкретних кроків. Діюча Конституція не заважає нам утворити демократичну більшість, коаліційний уряд, звернутися до президента з проханням призначити цей коаліційний уряд і забезпечити ефективну взаємодію й уряду і парламентської більшості, і виконати всі завдання, які стоять перед Україною.

Ірина Халупа

Пане Костенко, якщо Конституція не перешкоджає, тоді що ж перешкоджає?

Юрій Костенко

На мій погляд, перешкоджають неконституційні повноваження адміністрації президента, яка фактично узурпувала владу в Україні і втручається в процеси формування як парламентської більшості, так і у процеси управління державою через вплив на Кабінет міністрів, обласні адміністрації. Сьогодні Конституція дозволяє ухвалити Кабінет міністрів і чітко розписати повноваження Кабінету міністрів, прем’єр-міністра, підвести обладміністрації під управління саме Кабміном, а не адміністрацією президента. І цим ми вже наблизимося до ефективної, збалансованої моделі державного правління. Потребує рішення питання щодо балансу повноважень між президентом і парламентом. Ця система дещо розбалансована, про що свідчить практика тих реформ, які намагалися провести всі ці роки. Але якщо говорити, що треба знову створювати дискусійний клуб і обмізковувати, якою має бути парламентська демократія в Україні, коли ми вже реально можемо започаткувати цю парламентську демократію, створивши демократичну більшість, то цей шлях не дасть позитивних результатів.

Ірина Халупа

Пан Костенко говорив що політична реформа назріла, що є певний дисбаланс повноважень у гілках влади. Якою ж має бути українська демократія – парламентською чи президентською? Пане Телешун, а, може, питання в самій демократії – чи є вона, взагалі, в Україні чи це чергові намагання воювати гаслами, коли головне – демократія відсутня?

Сергій Телешун

Щоб говорити про політичну реформу потрібно чітко визначитись, незалежно від того, чи є представники влади чи представники опозиції. Чому виникло питання політичної реформи? Чи це стратегічна, історико-політична мета, коли Україна переходить від однієї форми правління до іншої або це політична доцільність? Думаю, зі мною погодиться значна частина експертів в Україні, що є 2 складові в бажанні політичної реформи: 1 – політико-історична необхідність і 2 – технологічна внутрішньо і зовнішньополітична, якщо уважно прослідкувати за виступами, за реакцією тих чи інших політичних суб’єктів в Україні. Зокрема, це: 1 – внутрішньополітична більшість незалежно від того, яке буде ідеологічне навантаження, 2 – підготовка до президентських виборів, реакція влади й опозиції, 3 – технологія збереження впливу на політичний, економічний простір окремих політичних і економічних груп впливу, що існують в Україні.

Ірина Халупа

Яка необхідність із цих 3-ох існує в Україні?

Сергій Телешун

Усі три. Мені здається, що це не є історична необхідність, а більш факт технологічний. Ми провели телефонне опитування, експертну оцінку і прийшли до висновку, що до 70% громадян України не цікавить суть цієї проблеми, їх цікавить, який буде результат. І друге. Я все ж таки прибічник того, що стабільність суспільства визначається, насамперед, стабільністю правової системи, Конституції й стабільністю всієї політичної системи. Відсутній баланс гілок влади, конкуренція між гілками влади й прозорість. Ми знайшли як у виступах влади, так і опозиції 5 питань, які викликають протиріччя: 1 – яка форма правління - президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська, на сьогоднішній день не визначено, що це таке; 2 – питання європейського досвіду. Ми підрахували, що з 50 країн у Європі тільки 10 працюють по пропорційній системі, всі інші –змішані, а в таких країнах, як Велика Британія і Франція домінує мажоритарна системи, але це не заважає демократії й активному розвитку партій. Тобто це дозволяє прийти до висновку, що розмови про політичну реформу більш базуються на технологічних аспектах.

Ірина Халупа

Дякую. Це все той європейський досвід, як, ймовірно, і євроремонт, - кожний має своє уявлення, що це таке. Пан Сольчаник, як Ви гадаєте, чи є якась необхідність Україні зараз змінювати систему управління чи треба удосконалювати те, що є ?

Далі буде…

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG