Київ, 6 вересня 2002 - Час, коли Спілка письменників України була таким собі “міністерством літератури”, минув безповоротно. Разом з ідеологічною цензурою практично відійшла в небуття і державна підтримка. “Інженери людських душ” залишились сам на сам не лише з чистим аркушем паперу, а й з новими економічними умовами.
Як письменницька організація зуміла пристосуватися до ринкових стосунків? З таким запитанням я звернувся до новообраного секретаря Національної спілки письменників України Олександра МИХАЙЛЮТИ.
Павло Вольвач
Спілка письменників України була чи не головним ініціатором революційних змін в Україні, в тому числі й економічних. Тому трохи парадоксальним виглядає той факт, що на десятому році української незалежності Спілка опинилася на межі банкрутства. За словами її нового голови Володимира Яворівського, на рахунку у письменників було аж... 7 гривень. Чому так сталося – окрема розмова. Але новообраному керівництву треба було щось терміново змінювати.
Олександр МИХАЙЛЮТА
Недаремно останній пленум національної спілки взяв курс на реформи, насамперед - економічні. Було оголошено конкурс на посади директора видавництва “Український письменник” , головного редактора “Літературної України”, директора Будинку письменників та головного лікаря поліклініки. Це дасть можливість заявитися людям діловитішим. Ясна річ, що з миру по нитці, і всі ці об'єкти, коли будуть давати кошти, тоді їх отримає спілка і матиме кошти для подальшого розвитку.
Павло Вольвач
Між іншим, спілка володіє чималим майном, яке, на думку нового керівництва мусить приносити прибутки письменницькій організації.
Олександр МИХАЙЛЮТА
Є будинки творчості в Коктебелі, Ялті, Одесі, пансіонат “Нафтуся” у Трускавці, будинок творчості “Ірпінь”, величезний, поліклініка письменницька; і всі мають працювати на Спілку, щоб були гроші...
Павло Вольвач
Як планують письменники розпоряджатися цим майном? Які перспективи?
Олександр МИХАЙЛЮТА
Питання стоїть так, щоб кожен метр нашої площі приносив прибутки. Ялта може, я думаю, перекривати все. Вона може давати кошти на всі наші решту витрат. Так само центральний офіс національної спілки теж має давати прибуток, як, скажімо, будинок кіно. На самофінансування має перейти і газета “Літературна Україна”, хай піде реклама і не треба цуратися цього, це гроші. Треба давати платні сторінки, треба започаткувати, я вважаю, фестиваль “Літературної Україні”. Зараз є ряд питань законодавчих. Це - система оподаткування , яка нікого не влаштовує, а письменників – тим більше. Тому що є дві великих різниці: чи у вас завод, який випускає горілку, чи це ж - книга, яка робиться кілька місяців, щоб її випустить, а потім щоб вона ще продалася. Це цілий сезон, як у сільському господарстві. Усе таки, це інша цінність. Ми думаємо, що через депутатів податковий кодекс, який має прийматися, потрібно змінити.
Павло Вольвач
А там, дивись, почнуть письменники і газом із нафтою приторговувати. Талант, він, знаєте, у всьому талант...
Як письменницька організація зуміла пристосуватися до ринкових стосунків? З таким запитанням я звернувся до новообраного секретаря Національної спілки письменників України Олександра МИХАЙЛЮТИ.
Павло Вольвач
Спілка письменників України була чи не головним ініціатором революційних змін в Україні, в тому числі й економічних. Тому трохи парадоксальним виглядає той факт, що на десятому році української незалежності Спілка опинилася на межі банкрутства. За словами її нового голови Володимира Яворівського, на рахунку у письменників було аж... 7 гривень. Чому так сталося – окрема розмова. Але новообраному керівництву треба було щось терміново змінювати.
Олександр МИХАЙЛЮТА
Недаремно останній пленум національної спілки взяв курс на реформи, насамперед - економічні. Було оголошено конкурс на посади директора видавництва “Український письменник” , головного редактора “Літературної України”, директора Будинку письменників та головного лікаря поліклініки. Це дасть можливість заявитися людям діловитішим. Ясна річ, що з миру по нитці, і всі ці об'єкти, коли будуть давати кошти, тоді їх отримає спілка і матиме кошти для подальшого розвитку.
Павло Вольвач
Між іншим, спілка володіє чималим майном, яке, на думку нового керівництва мусить приносити прибутки письменницькій організації.
Олександр МИХАЙЛЮТА
Є будинки творчості в Коктебелі, Ялті, Одесі, пансіонат “Нафтуся” у Трускавці, будинок творчості “Ірпінь”, величезний, поліклініка письменницька; і всі мають працювати на Спілку, щоб були гроші...
Павло Вольвач
Як планують письменники розпоряджатися цим майном? Які перспективи?
Олександр МИХАЙЛЮТА
Питання стоїть так, щоб кожен метр нашої площі приносив прибутки. Ялта може, я думаю, перекривати все. Вона може давати кошти на всі наші решту витрат. Так само центральний офіс національної спілки теж має давати прибуток, як, скажімо, будинок кіно. На самофінансування має перейти і газета “Літературна Україна”, хай піде реклама і не треба цуратися цього, це гроші. Треба давати платні сторінки, треба започаткувати, я вважаю, фестиваль “Літературної Україні”. Зараз є ряд питань законодавчих. Це - система оподаткування , яка нікого не влаштовує, а письменників – тим більше. Тому що є дві великих різниці: чи у вас завод, який випускає горілку, чи це ж - книга, яка робиться кілька місяців, щоб її випустить, а потім щоб вона ще продалася. Це цілий сезон, як у сільському господарстві. Усе таки, це інша цінність. Ми думаємо, що через депутатів податковий кодекс, який має прийматися, потрібно змінити.
Павло Вольвач
А там, дивись, почнуть письменники і газом із нафтою приторговувати. Талант, він, знаєте, у всьому талант...
