Москва, 6 вересня 2002 - Керівник адміністрації президента України Віктор Медведчук став популярною постаттю не лише для українських журналістів, після того як стало відомо, що ніби то адміністрація президента України виступає із закритими службовими записками, у яких рекомендує засобам масової інформації про що варто, а про що не варто повідомляти своїх глядачів, слухачів, читачів.
В Росії також до цього повідомлення про діяльність президентської адміністрації ставляться з очевидним зацікавленням. Однак, російський коментатор в інтернет-виданні «Газєта СНГ-ru» зазначає, що, навряд, чи українські журналісти реально здивовані тим, що вони почули від депутата Рибачука. Адже, як відомо, і раніше українські засоби масової інформації - і ті, які належать державі, і ті, які належать інвесторам, що мають певні політичні інтереси, а не лише економічні і фінансові, пов’язані з виданням газет, чи з діяльністю телевізійних каналів і радіо-станцій - також диктували своїм співробітникам про що варто їм говорити, а, про що не варто, також підбирали інформацію. Адміністрація президента України лише вирішила всі ці вказівки зробити, так би мовити, службовим обов’язком для головних редакторів, які, як іронічно зазначає «Газєта СНГ-ru», не можуть зрозуміти для чого їх призначили на чільні посади.
Російські спостерігачі також нагадують, що Віктор Медведчук є людиною, яка постійно користується послугами російських політ-технологів. У Москві Медведчука, взагалі, вважають політиком, який рятує бюджети багатьох російських політ-технологічних агенцій, послугами яких уже не користуються політичні діячі самої Росії, які зрозуміли, що мають справу не з реальними рекомендаціями, а з блефом. Однак, у провінції, як говорять росіяни, блеф може пройти. І службова записка адміністрації президента України є лише ілюстрацією того, що Віктор Медведчук та його підлеглі прислухаються до порад російських політологів, які, свого часу, радили зробити таку ж ситуацію із указівками до засобів масової інформації адміністрації президента Росії.
Однак, російська президентська адміністрація працює із засобами масової інформації трішки інакше. Не має якихось реальних документів. Є серйозна робота з керівниками, так, щоб вони самі точно знали, що сподобається в Кремлі, а що ні й аж ніяк не друкували в газетах і не демонстрували на телебаченні тієї інформації, яка може бути не зрозумілою комусь із чиновників президентської адміністрації. В Україні, мабуть, вирішили, що керівники масової інформації не можуть бути лояльними до адміністрації президента України, не можуть бути здатними самі бути внутрішніми цензорами. І от результат - є російська «свобода слова» із внутрішньою цензурою керівників і українська «свобода слова» із диктантом від адміністрації президента.
В Росії також до цього повідомлення про діяльність президентської адміністрації ставляться з очевидним зацікавленням. Однак, російський коментатор в інтернет-виданні «Газєта СНГ-ru» зазначає, що, навряд, чи українські журналісти реально здивовані тим, що вони почули від депутата Рибачука. Адже, як відомо, і раніше українські засоби масової інформації - і ті, які належать державі, і ті, які належать інвесторам, що мають певні політичні інтереси, а не лише економічні і фінансові, пов’язані з виданням газет, чи з діяльністю телевізійних каналів і радіо-станцій - також диктували своїм співробітникам про що варто їм говорити, а, про що не варто, також підбирали інформацію. Адміністрація президента України лише вирішила всі ці вказівки зробити, так би мовити, службовим обов’язком для головних редакторів, які, як іронічно зазначає «Газєта СНГ-ru», не можуть зрозуміти для чого їх призначили на чільні посади.
Російські спостерігачі також нагадують, що Віктор Медведчук є людиною, яка постійно користується послугами російських політ-технологів. У Москві Медведчука, взагалі, вважають політиком, який рятує бюджети багатьох російських політ-технологічних агенцій, послугами яких уже не користуються політичні діячі самої Росії, які зрозуміли, що мають справу не з реальними рекомендаціями, а з блефом. Однак, у провінції, як говорять росіяни, блеф може пройти. І службова записка адміністрації президента України є лише ілюстрацією того, що Віктор Медведчук та його підлеглі прислухаються до порад російських політологів, які, свого часу, радили зробити таку ж ситуацію із указівками до засобів масової інформації адміністрації президента Росії.
Однак, російська президентська адміністрація працює із засобами масової інформації трішки інакше. Не має якихось реальних документів. Є серйозна робота з керівниками, так, щоб вони самі точно знали, що сподобається в Кремлі, а що ні й аж ніяк не друкували в газетах і не демонстрували на телебаченні тієї інформації, яка може бути не зрозумілою комусь із чиновників президентської адміністрації. В Україні, мабуть, вирішили, що керівники масової інформації не можуть бути лояльними до адміністрації президента України, не можуть бути здатними самі бути внутрішніми цензорами. І от результат - є російська «свобода слова» із внутрішньою цензурою керівників і українська «свобода слова» із диктантом від адміністрації президента.
