Київ, 9 вересня 2002 - Ініціатива глави держави щодо переходу України до парламентсько-президентської форми правління зустріла часом апологетично-схвальне, часом стримано-скептичне ставлення до себе у середовищі політично активної спільноти. Наприкінці минулого тижня Леонід Кучма під час перебування у Донецьку дещо конкретизував своє бачення парламентсько-президентської республіки, чим, на думку аналітиків, посилив лави скептиків.
Наприкінці минулого тижня трапилася подія, яка лишилася поза увагою більшості українських мас-медіа. Хоча теоретично глава держави є чільним ньюсмейкером країни (і це записано ледь не у всіх настановах діяльності новинкарських служб), тільки “Українські новини” у належному обсязі прореагували на деякі тези виступу Леоніда Кучми на прес-конференції у Донецьку. Інші відмовчалися.
Що ж такого цікавого сказав президент, коментуючи свою власну ініціативу щодо політичної реформи й переходу до парламентсько-президентської республіки? Найперше глава Української держави заявив: мовляв, деякі політики й журналісти неправильно сприймають ідею переходу до парламентсько-президентської республіки як механічне обмеження повноважень президента на користь Верховної Ради. “Це настільки примітивно, що мені це незручно чути або читати”, - сказав Леонід Кучма на прес-конференції. Виявляється, президент мав на увазі взаємну солідарність – свою власну і парламенту – в ухваленні важливих рішень і формуванні уряду. Не більше. Далі, коментуючи запропоновану ним разом із переходом до парламентсько-президентської республіки ідею уведення виборів парламенту тільки від політичних партій, Леонід Кучма заявив, що така система має відрізнятися від нинішніх виборів депутатів Ради від партій. Він сказав, що у нас буде пропорційна система, але (цит.) “не та, що сьогодні, коли в список (виборчий) запихали членів політбюро сидіти, протирати штани в парламенті”. Іншими словами, не керівники партій, не провідні політики мають працювати у парламенті, а хтось інший. Цікаво, хто? І чому це має вирішувати хтось інший, окрім виборців? А ще Леонід Кучма заявив про необхідність зберегти чинну систему призначення президентом голів державних адміністрацій областей. “Вони призначаються й повинні призначатися й надалі”.
А тепер постає елементарне запитання: яку ж політичну реформу насправді має на увазі президент України, коли де-факто йдеться про збереження й посилення президентської вертикалі, коли глава держави бере на себе повноваження вирішувати, хто має право “протирати штани” у Верховній Раді?
Наприкінці минулого тижня трапилася подія, яка лишилася поза увагою більшості українських мас-медіа. Хоча теоретично глава держави є чільним ньюсмейкером країни (і це записано ледь не у всіх настановах діяльності новинкарських служб), тільки “Українські новини” у належному обсязі прореагували на деякі тези виступу Леоніда Кучми на прес-конференції у Донецьку. Інші відмовчалися.
Що ж такого цікавого сказав президент, коментуючи свою власну ініціативу щодо політичної реформи й переходу до парламентсько-президентської республіки? Найперше глава Української держави заявив: мовляв, деякі політики й журналісти неправильно сприймають ідею переходу до парламентсько-президентської республіки як механічне обмеження повноважень президента на користь Верховної Ради. “Це настільки примітивно, що мені це незручно чути або читати”, - сказав Леонід Кучма на прес-конференції. Виявляється, президент мав на увазі взаємну солідарність – свою власну і парламенту – в ухваленні важливих рішень і формуванні уряду. Не більше. Далі, коментуючи запропоновану ним разом із переходом до парламентсько-президентської республіки ідею уведення виборів парламенту тільки від політичних партій, Леонід Кучма заявив, що така система має відрізнятися від нинішніх виборів депутатів Ради від партій. Він сказав, що у нас буде пропорційна система, але (цит.) “не та, що сьогодні, коли в список (виборчий) запихали членів політбюро сидіти, протирати штани в парламенті”. Іншими словами, не керівники партій, не провідні політики мають працювати у парламенті, а хтось інший. Цікаво, хто? І чому це має вирішувати хтось інший, окрім виборців? А ще Леонід Кучма заявив про необхідність зберегти чинну систему призначення президентом голів державних адміністрацій областей. “Вони призначаються й повинні призначатися й надалі”.
А тепер постає елементарне запитання: яку ж політичну реформу насправді має на увазі президент України, коли де-факто йдеться про збереження й посилення президентської вертикалі, коли глава держави бере на себе повноваження вирішувати, хто має право “протирати штани” у Верховній Раді?
