Прага, 10 вересня 2002 - Терористичні напади 11 вересня минулого року започаткували низку різких політичних змін у всьому світі - від занепаду владного афганського руху Талебан і зближення між Сполученими Штатами й Росією до загрози нової війни з Іраком. Але чи дійсно започаткували, а чи це лише ілюзія?
Коли викрадачі ввігнали пасажирські літаки в Світовий торговельний центр і Пентаґон, вони не просто вбили близько 3 тисяч осіб у найбільшому в історії терористичному акті, вважає більшість оглядачів.
Президент США Джордж Буш, іще новачок у зовнішній політиці, що зазнавав критики за свій ізоляціонізм, помітно змінився й дав знати, що теракти відгукнуться далеко поза межами його країни: «Рішучість нашої великої держави поставлено під випробування. Але не сумнівайтеся, – заявив Буш, - ми доведемо світові, що витримаємо це випробування. Хай благословить нас Бог».
Події 11 вересня, на думку багатьох спостерігачів, змінили не тільки Бушеві пріоритети, а й ставлення до його адміністрації багатьох її союзників і супротивників. Президент Росії Владімір Путін був першим, хто зателефонував Бушеві й запропонував підтримку. За ним пішли інші керівники - і попередня хвиля міжнародної критики на адресу Білого Дому змінилася виявами всесвітнього співчуття і солідарності. Загальну думку висловив канцлер Німеччини Ґергард Шредер: «Це оголошення війни проти всього цивілізованого світу», – сказав він.
Але, як виглядає, змінилося таки не все. Джордж Буш зберіг свою попередню тенденцію до односторонніх дій. Зближення з Росією, до якого виявив палке бажання й російський президент Владімір Путін і яке, серед іншого, практично закрило рота американській критиці Росії за її дії в Чечні, бо було офіційно визнано, що й Росія має там свою власну «терористичну загрозу», - і це зближення виявилося не повним і остаточним: Росія поновила свої дружні взаємини з Іраном, Іраком і Північною Кореєю, що їх Джордж Буш оголосив «віссю зла». Тепер з’ясовується, що й скинення ірацького режиму Саддама Хуссейна потроху планувалося ще до минулого 11 вересня.
І, наприклад, такий відомий експерт, як фахівець у справах Афганістану, Середньої Азії й загалом ісламу з французького Національного центру наукових досліджень Олів’є Руа, вважає, що 11 вересня породило й чимало «ілюзій».
За найпершу з таких ілюзій французький учений уважає думку про те, що ці події змінили обличчя світу. «Я маю на увазі, – каже дослідник, – що майже всі рішення, які зазвичай приписують 11 вересня, були по суті ухвалені ще до тієї дати. Це стосується, наприклад, рішення напасти на Ірак чи розв’язати руки (прем’єр-міністрові) Арієлеві Шаронові в Ізраїлі, а чи й американсько-російського зближення».
Єдиним безпосереднім наслідком 11 вересня, переконаний Олів’є Руа, є воєнна кампанія в Афганістані.
Коли викрадачі ввігнали пасажирські літаки в Світовий торговельний центр і Пентаґон, вони не просто вбили близько 3 тисяч осіб у найбільшому в історії терористичному акті, вважає більшість оглядачів.
Президент США Джордж Буш, іще новачок у зовнішній політиці, що зазнавав критики за свій ізоляціонізм, помітно змінився й дав знати, що теракти відгукнуться далеко поза межами його країни: «Рішучість нашої великої держави поставлено під випробування. Але не сумнівайтеся, – заявив Буш, - ми доведемо світові, що витримаємо це випробування. Хай благословить нас Бог».
Події 11 вересня, на думку багатьох спостерігачів, змінили не тільки Бушеві пріоритети, а й ставлення до його адміністрації багатьох її союзників і супротивників. Президент Росії Владімір Путін був першим, хто зателефонував Бушеві й запропонував підтримку. За ним пішли інші керівники - і попередня хвиля міжнародної критики на адресу Білого Дому змінилася виявами всесвітнього співчуття і солідарності. Загальну думку висловив канцлер Німеччини Ґергард Шредер: «Це оголошення війни проти всього цивілізованого світу», – сказав він.
Але, як виглядає, змінилося таки не все. Джордж Буш зберіг свою попередню тенденцію до односторонніх дій. Зближення з Росією, до якого виявив палке бажання й російський президент Владімір Путін і яке, серед іншого, практично закрило рота американській критиці Росії за її дії в Чечні, бо було офіційно визнано, що й Росія має там свою власну «терористичну загрозу», - і це зближення виявилося не повним і остаточним: Росія поновила свої дружні взаємини з Іраном, Іраком і Північною Кореєю, що їх Джордж Буш оголосив «віссю зла». Тепер з’ясовується, що й скинення ірацького режиму Саддама Хуссейна потроху планувалося ще до минулого 11 вересня.
І, наприклад, такий відомий експерт, як фахівець у справах Афганістану, Середньої Азії й загалом ісламу з французького Національного центру наукових досліджень Олів’є Руа, вважає, що 11 вересня породило й чимало «ілюзій».
За найпершу з таких ілюзій французький учений уважає думку про те, що ці події змінили обличчя світу. «Я маю на увазі, – каже дослідник, – що майже всі рішення, які зазвичай приписують 11 вересня, були по суті ухвалені ще до тієї дати. Це стосується, наприклад, рішення напасти на Ірак чи розв’язати руки (прем’єр-міністрові) Арієлеві Шаронові в Ізраїлі, а чи й американсько-російського зближення».
Єдиним безпосереднім наслідком 11 вересня, переконаний Олів’є Руа, є воєнна кампанія в Афганістані.
