Прага, 12 вересня 2002 - Верховна Рада України схвалила нарешті в четвер закон про обмін таємною інформацією з НАТО, про який влада домовилась була ще кілька років тому. Виглядає, що Україна таки прискорює свій рух у бік Північноатлантичного союзу. Та чи готова вона до вступу в нього?
Після цьогорічних заяв українського керівництва, що Україна збирається проситися до союзу НАТО, британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест замовило спеціяльне дослідження становища в цій, як мовиться в журналі, побитій скандалами країні і навколо її загнаного в кут президента. Перша частина аналізу стосується передісторії «Кучмаґейту».
Джейнз Інтелидженс Дайджест нагадує своїм читачам те, що українці переважно знають - про історію з записами президентського охоронця Миколи Мельниченка, які вперше оприлюднив у листопаді 2000 року Олександр Мороз, чи про зникнення й убивство журналіста Георгія Гонгадзе, якого згадано голосом президента й на Мельниченкових записах.
Нагадано також, що українська влада, яка спершу стверджувала, що записи сфальшовано, пізніше перейшла до версії, якої дотримується й донині - що записи змонтовано, аби скинути вину на президента Леоніда Кучму. Але американська фірма Бек Тек, послугами якої користується й ФБР, підтвердила автентичність тих записів, ведуть далі аналітики - так само як і Міністерство юстиції США, яке збиралося використати їх у судовій справі проти Павла Лазаренка, що мала б початися в листопаді цього року в Сан Франциско за звинуваченнями в відмиванні грошей.
Мельниченкові, пише далі Джейнз Інтелидженс Дайджест, за ці записи було запропоновано 7 мільйонів доларів через Олександра Жира від імені наближеної до Леоніда Кучми СДПУ(о) - керівник якої Віктор Медведчук зараз очолює президентську адміністрацію. Можливо, вважають автори аналізу, Медведчук міг забажати вжити ці записи, аби змусити Кучму схвалити його як свого наступника, коли термін Кучми на посаді скінчиться 2004 року. А ми від себе додамо, що Медведчук висловлював уже свою категоричну незгоду з таким тлумаченням.
По тому, ведуть далі британські аналітики, Мельниченко заявляв, що отримав і другу пропозицію - вже на 15 мільйонів доларів. Такі суми, що їх пропонують за записи, наводять авторів аналізу на думку, що записи таки справжні, а Мельниченко, відмовляючись від грошей, має собі інші, не матеріяльні, мотиви.
Від 1996 року СБУ і МВС дедалі більше залучаються до нелеґального стеження за політичною опозицією, що до кінця 1990-х перетворилося на використання складових цих органів для вбивств, пише далі Джейнз Інтелидженс Дайджест і нагадує свою публікацію в попередньому числі минулого тижня - про існування в Україні «загонів смерті», яке прилюдно визнали генеральний прокурор Святослав Піскун і держсекретар міністерства внутрішніх справ Олександр Гапон. Такі загони, що складалися з працівників МВС, а іноді водночас і з колишніх злочинців, згідно з тією статтею британського аналітичного видання, діяли принаймні в Києві, Одесі, Львові чи Харкові. За свідченням одного з членів такого спецпідрозділу, яке оприлюднив у відеозаписі - а потім таємниче «загубив» - Євген Марчук, такий загін нібито організував і смерть В’ячеслава Чорновола.
Але в Мельниченкових записах, продовжують британські аналітики, не чути, щоб Кучма наказував убити Гонгадзе. Ця справа - вбивство - відрізняється від побиттів інших журналістів чи опозиційних політиків. До того ж тіло Гонгадзе було знайдено - що вочевидь не було б в інтересах Кучми. Якби вбивство планувалося, мала б бути запланована й ліквідація тіла.
Причини можливі дві, вважають автори аналізу: або викрадачі вбили Гонгадзе випадково, коли той відбивався від них, або ж він помер, захоплений викрадачами, в їхньому ув’язненні. А ще можливо, що тіло підкинули свідомо - так, щоб його можна було знайти і тим завдати шкоди Кучмі.
Ця версія найбільше подобається якраз Кучмі й його союзникам: що це була змова з метою усунути його від влади. Проблема в тому, закінчують статтю британські аналітики, що, пристаючи на теорію змови, Кучма тим самим непрямо визнає свою причетність до викрадення Гонгадзе. А ще постає питання: чия то була змова?
Британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест продовжить свій аналіз наступними тижнями.
Після цьогорічних заяв українського керівництва, що Україна збирається проситися до союзу НАТО, британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест замовило спеціяльне дослідження становища в цій, як мовиться в журналі, побитій скандалами країні і навколо її загнаного в кут президента. Перша частина аналізу стосується передісторії «Кучмаґейту».
Джейнз Інтелидженс Дайджест нагадує своїм читачам те, що українці переважно знають - про історію з записами президентського охоронця Миколи Мельниченка, які вперше оприлюднив у листопаді 2000 року Олександр Мороз, чи про зникнення й убивство журналіста Георгія Гонгадзе, якого згадано голосом президента й на Мельниченкових записах.
Нагадано також, що українська влада, яка спершу стверджувала, що записи сфальшовано, пізніше перейшла до версії, якої дотримується й донині - що записи змонтовано, аби скинути вину на президента Леоніда Кучму. Але американська фірма Бек Тек, послугами якої користується й ФБР, підтвердила автентичність тих записів, ведуть далі аналітики - так само як і Міністерство юстиції США, яке збиралося використати їх у судовій справі проти Павла Лазаренка, що мала б початися в листопаді цього року в Сан Франциско за звинуваченнями в відмиванні грошей.
Мельниченкові, пише далі Джейнз Інтелидженс Дайджест, за ці записи було запропоновано 7 мільйонів доларів через Олександра Жира від імені наближеної до Леоніда Кучми СДПУ(о) - керівник якої Віктор Медведчук зараз очолює президентську адміністрацію. Можливо, вважають автори аналізу, Медведчук міг забажати вжити ці записи, аби змусити Кучму схвалити його як свого наступника, коли термін Кучми на посаді скінчиться 2004 року. А ми від себе додамо, що Медведчук висловлював уже свою категоричну незгоду з таким тлумаченням.
По тому, ведуть далі британські аналітики, Мельниченко заявляв, що отримав і другу пропозицію - вже на 15 мільйонів доларів. Такі суми, що їх пропонують за записи, наводять авторів аналізу на думку, що записи таки справжні, а Мельниченко, відмовляючись від грошей, має собі інші, не матеріяльні, мотиви.
Від 1996 року СБУ і МВС дедалі більше залучаються до нелеґального стеження за політичною опозицією, що до кінця 1990-х перетворилося на використання складових цих органів для вбивств, пише далі Джейнз Інтелидженс Дайджест і нагадує свою публікацію в попередньому числі минулого тижня - про існування в Україні «загонів смерті», яке прилюдно визнали генеральний прокурор Святослав Піскун і держсекретар міністерства внутрішніх справ Олександр Гапон. Такі загони, що складалися з працівників МВС, а іноді водночас і з колишніх злочинців, згідно з тією статтею британського аналітичного видання, діяли принаймні в Києві, Одесі, Львові чи Харкові. За свідченням одного з членів такого спецпідрозділу, яке оприлюднив у відеозаписі - а потім таємниче «загубив» - Євген Марчук, такий загін нібито організував і смерть В’ячеслава Чорновола.
Але в Мельниченкових записах, продовжують британські аналітики, не чути, щоб Кучма наказував убити Гонгадзе. Ця справа - вбивство - відрізняється від побиттів інших журналістів чи опозиційних політиків. До того ж тіло Гонгадзе було знайдено - що вочевидь не було б в інтересах Кучми. Якби вбивство планувалося, мала б бути запланована й ліквідація тіла.
Причини можливі дві, вважають автори аналізу: або викрадачі вбили Гонгадзе випадково, коли той відбивався від них, або ж він помер, захоплений викрадачами, в їхньому ув’язненні. А ще можливо, що тіло підкинули свідомо - так, щоб його можна було знайти і тим завдати шкоди Кучмі.
Ця версія найбільше подобається якраз Кучмі й його союзникам: що це була змова з метою усунути його від влади. Проблема в тому, закінчують статтю британські аналітики, що, пристаючи на теорію змови, Кучма тим самим непрямо визнає свою причетність до викрадення Гонгадзе. А ще постає питання: чия то була змова?
Британське аналітичне видання Джейнз Інтелидженс Дайджест продовжить свій аналіз наступними тижнями.
