Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 12:53

США – Ірак


США – Ірак

Прага, 16 вересня 2002 – У центрі уваги Західної преси і далі залишається тема Іраку. Попри всі формальні кроки ООН у стосунку до Багдада, на які під тиском союзників і Ради безпеки ООН погодилася адміністрація США, оглядачі схильні радше думати, що кампанія за усунення режиму Саддама Хусейна від влади закінчиться воєнною акцією і коментують розвиток подій саме в цьому напрямку.

Коментатор газети «Вашингтон пост» Себастян Малабі, дещо випереджуючи події, перестерігає адміністрацію Буша в необхідності подбати про ліпше іракське керівництво, яке зможе заступити нинішній режим. Сполучені Штати не можуть повторити помилку, якої вони допустилися в Афганістані, пише автор, розпочавши там війну і тепер зволікаючи з відбудовою цієї країни. Подібна помилка, як вважає автор, з Іраком не пройде, вона може підірвати всі дотеперішні аргументи за воєнний удар. Коментатор звертає зокрема увагу на поділ і напруження, яке існує в Іраку серед курдів, мусульман-сунітів і шиїтів. Після воєнного удару, підкреслює він, напруження не зникне, воно може викликати хаос, який послужить справі приходу до влади іншого диктатора, не ліпшого від Саддама. Воєнний удар по Іраку лише тоді може бути доцільний, підкреслює автор, коли Сполучені Штати забезпечать альтернативу Саддамові Хусейну і задекларують готовність прийти з допомогою у відбудові Іраку, бажання до якої президент Буш поки що не проявив.

Коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Гейко Флоттау порушує інший аспект проблеми Іраку: чому арабські лідери, яких свого часу обурила іракська агресія проти Кувейту, нині терплять його і виступають проти воєнної акції. На думку автора, арабські лідери стали на захист Саддама, який уже 23 роки перебуває при владі, як видно, тому, що вони самі, хоча і меншого калібру диктатори, не грішать демократичними засадами. Звідси, на думку автора, їхня солідарність щодо «свого колеги».

Тим часом Сполучені Штати розпочинають натиск саме на тих арабських лідерів, які стають найбільшою мірою неприйнятні. Після Саддама Хусейна на черзі, на думку автора, палестинський лідер Арафат, а потім, можливо, сирійський диктатор Башар аль-Асад. А далі і саудівські лідери, які тривалий час були під захистом США, як союзники, теж можуть потрапити до цієї категорії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG