Івано-Франківськ, 19 вересня 2002 - В західних областях існує чимало програм з катехизації, які пропонує для вивчення всім охочим Українська Греко-католицька церква.
Понад 10 років із часу свого відновлення Українська греко-католИцька церква є домінуючою релігійною конфесією на Галичині. Протягом цього часу з боку церкви було чимало пропозицій до управлінь освіти та представників місцевої влади щодо введення в шкільний курс обов'язкових уроків катехизму. Більшість батьків та педагогів активно підтримала цю ініціативу. Однак, як і в багатьох інших сферах українського державотворення, було прийняте половинчасте рішення. Дозволили лише проводити уроки християнської етики. Цей урок проводили й проводять учителі гуманітарних спеціальностей. Хоч дотепер лише на Прикарпатті Богословська академія Української греко-католИцької церкви під керівництвом доктора, професора, єпископа-ординарія Софрона Мудрого підготувала сотні викладачів катехизму. Однак держава дотепер не надала їм офіційного права викладати у школах, хоча ні в кого не викликає сумніву рівень їхньої підготовки. Керівництво окремих шкіл в Івано-Франківську, Коломиї, Долині та інших містах області, йдучи назустріч проханням батьків, самостійно дозволило випускникам духовної академії вести уроки катехизму. Система викладання на таких уроках надзвичайно приваблює дітей. Напівігрова, творча атмосфера, що панує на таких заняттях, не лише знайомить дітей з основами Божих законів, але й розвиває їхню ініціативу, поглиблює мислення. На таких уроках застосовуються найсучасніші методики. Отож ці студії є значно цікавішими, аніж звичайні шкільні предмети. Про мету, завдання та впровадження катехизації у регіоні розмірковує єпископ-ординарій, владика Софрон Мудрий: Плівка. Церква також паралельно пішла іншим шляхом, не чекаючи, коли держава врешті дозволить проводити уроки катехизму в усіх школах. Чин сестер Василіянок проводить практично в усіх монастирях та більшості церков області заняття в недільних школах. Тут дітей готують до першого причастя, паралельно викладаючи основні засади катехизму. Маленьких випускників таких шкіл можна побачити, як правило, на весні. Ошатно одягнені хлопчики та дівчатка в білих платтячках і віночках. Вони й справді тоді нагадують ангелів.
Божі заповіді загальновідомі. Хто ж їх не знає, достатньо відкрити Святе Письмо і ще раз прочитати основні правила, за якими повинен жити християнин. Не вбий, не вкради, не прикликай намарне імені Господа Твого, не оббріхуй ближнього. Всі вони згадуються у свята і в будень та набувають несподівано нового сенсу, адже недаремно діти, які пройшли катехизацію, помітно відрізняються від своїх ровесників. Навіть найменший свій
крок вони звіряють, незважаючи на вік, із Божими законами. Пригадаймо слова бабусі Олександра Довженка: «Зробиш погано – буде тобі гріх». Уроки катехизму відвідують не лише діти. За партами сидять разом із ними і їхні батьки. Десятиліття безбожжя не минули безслідно. Однак сподвижницька праця пастирів духовних дає надію на те, що Галичина стане в духовному сенсі такою ж, як була 50 років тому – справжнім українським П’ємонтом. Церква готова запропонувати зараз чимало програм катехизації для школи. І вони будуть корисними не лише для уроків у школі, але передовсім для духовного одужання народу, для його відновлення, потреба в якому відчувається все гостріше.
Понад 10 років із часу свого відновлення Українська греко-католИцька церква є домінуючою релігійною конфесією на Галичині. Протягом цього часу з боку церкви було чимало пропозицій до управлінь освіти та представників місцевої влади щодо введення в шкільний курс обов'язкових уроків катехизму. Більшість батьків та педагогів активно підтримала цю ініціативу. Однак, як і в багатьох інших сферах українського державотворення, було прийняте половинчасте рішення. Дозволили лише проводити уроки християнської етики. Цей урок проводили й проводять учителі гуманітарних спеціальностей. Хоч дотепер лише на Прикарпатті Богословська академія Української греко-католИцької церкви під керівництвом доктора, професора, єпископа-ординарія Софрона Мудрого підготувала сотні викладачів катехизму. Однак держава дотепер не надала їм офіційного права викладати у школах, хоча ні в кого не викликає сумніву рівень їхньої підготовки. Керівництво окремих шкіл в Івано-Франківську, Коломиї, Долині та інших містах області, йдучи назустріч проханням батьків, самостійно дозволило випускникам духовної академії вести уроки катехизму. Система викладання на таких уроках надзвичайно приваблює дітей. Напівігрова, творча атмосфера, що панує на таких заняттях, не лише знайомить дітей з основами Божих законів, але й розвиває їхню ініціативу, поглиблює мислення. На таких уроках застосовуються найсучасніші методики. Отож ці студії є значно цікавішими, аніж звичайні шкільні предмети. Про мету, завдання та впровадження катехизації у регіоні розмірковує єпископ-ординарій, владика Софрон Мудрий: Плівка. Церква також паралельно пішла іншим шляхом, не чекаючи, коли держава врешті дозволить проводити уроки катехизму в усіх школах. Чин сестер Василіянок проводить практично в усіх монастирях та більшості церков області заняття в недільних школах. Тут дітей готують до першого причастя, паралельно викладаючи основні засади катехизму. Маленьких випускників таких шкіл можна побачити, як правило, на весні. Ошатно одягнені хлопчики та дівчатка в білих платтячках і віночках. Вони й справді тоді нагадують ангелів.
Божі заповіді загальновідомі. Хто ж їх не знає, достатньо відкрити Святе Письмо і ще раз прочитати основні правила, за якими повинен жити християнин. Не вбий, не вкради, не прикликай намарне імені Господа Твого, не оббріхуй ближнього. Всі вони згадуються у свята і в будень та набувають несподівано нового сенсу, адже недаремно діти, які пройшли катехизацію, помітно відрізняються від своїх ровесників. Навіть найменший свій
крок вони звіряють, незважаючи на вік, із Божими законами. Пригадаймо слова бабусі Олександра Довженка: «Зробиш погано – буде тобі гріх». Уроки катехизму відвідують не лише діти. За партами сидять разом із ними і їхні батьки. Десятиліття безбожжя не минули безслідно. Однак сподвижницька праця пастирів духовних дає надію на те, що Галичина стане в духовному сенсі такою ж, як була 50 років тому – справжнім українським П’ємонтом. Церква готова запропонувати зараз чимало програм катехизації для школи. І вони будуть корисними не лише для уроків у школі, але передовсім для духовного одужання народу, для його відновлення, потреба в якому відчувається все гостріше.
