Варшава, 20 вересня 2002 - Розгін наметового містечка у Києві біля адміністрації президента і звинувачення протестуючих у тому, що вони перешкоджали рухові транспорту і за це, мовляв, повинні бути покарані, по-різному коментували і продовжують коментувати в Україні і за кордоном. У Польщі, зокрема, згадують при цьому факти блокування доріг Народною Самообороною. До такої форми протесту вдавалися польські фермери, які були невдоволені з аграрної політики уряду. Чи за те, що польські селяни блокували рух транспорту в усій країні вони притягалися правоохоронцями до відповідальності?
Блокування доріг, залізничних колій – це популярні форми протесту, які використовують у Польщі крайні радикальні партії, зокрема, Народна Самооборона. Виглядає це так, що люди виходять на траси і паралізують рух автотранспорту, бувало, що й в усій країні. Я пригадую, позаминулої зими саме поверталася з України, коли стояли блокади на шляхах. І мушу сказати, що від кордону до столиці в цей день дістатися було неможливо. Польська поліція не застосовувала тоді силу до протестуючих. Більше того, не були покарані, хоч і порушена була справа, організатори іншої акції – блокування залізниці й висипання на колію з вагонів імпортного зерна. Таку форму протесту польські фермери обрали, коли домагалися в уряду, аби Польща не купувала за кордоном дешевше збіжжя, і аби не потерпіли збитки польські рільники. І хоч тоді шкода була завдана велика, по суті у в'язниці за це ніхто не сидів. Одного разу польський прем'єр Лєшек Міллер удався до допомоги поліції, коли фермери в черговий раз спробували паралізувати автотранспортні магістралі в усій країні. Тоді прем'єр заявив : “Блокад доріг у Польщі не буде. У Польщі або влада є або її немає.” Тоді була поліція. Але фермерів лише відтіснили – ніхто не був побитий, нікому не завдано ніякої шкоди. Поліція приїхала і витіснила протестуючих із доріг. Оце єдиний випадок, коли в Польщі до протестуючих була застосована сила. Більше за часів демократії такого не було. Навпаки, ще досі судять у Польщі тих силовиків, які в соціалістичній Польщі придушували робітничі протести й страйки. Так що досвід тут Польщі є такий, який є. До того ж мало не щодня біля кабінету міністрів у Варшаві можна побачити якихось пікетників.Або пам'ятаємо, як невдоволені медсестри блокували міністерство освіти... Ніколи при цьому поліція не била людей.
Щоправда, у Польщі за моєї пам'яті не було жодного разу протестів біля президентського палацу. Але лише тому, що поляки люблять свого президента. На сьогодні його підтримує понад сімдесят відсотків суспільства. Стільки ж поляків вважають, що він дуже добре виконує свої обов'язки. Це доволі цікаве явище, бо поляки традиційно не люблять владу і дуже скорі на всілякі протести, демонстрації. Будь-яке невдоволення - і вони вже виходять на вулиці. А про українців говорять, що це дуже терпляча нація. Але щодо президента і Кваснєвського і Валенси не було ніколи протестів. Може попросту треба вміти вибирати таких президентів, яких пізніше буде підстава підтримувати і причина – шанувати.
Блокування доріг, залізничних колій – це популярні форми протесту, які використовують у Польщі крайні радикальні партії, зокрема, Народна Самооборона. Виглядає це так, що люди виходять на траси і паралізують рух автотранспорту, бувало, що й в усій країні. Я пригадую, позаминулої зими саме поверталася з України, коли стояли блокади на шляхах. І мушу сказати, що від кордону до столиці в цей день дістатися було неможливо. Польська поліція не застосовувала тоді силу до протестуючих. Більше того, не були покарані, хоч і порушена була справа, організатори іншої акції – блокування залізниці й висипання на колію з вагонів імпортного зерна. Таку форму протесту польські фермери обрали, коли домагалися в уряду, аби Польща не купувала за кордоном дешевше збіжжя, і аби не потерпіли збитки польські рільники. І хоч тоді шкода була завдана велика, по суті у в'язниці за це ніхто не сидів. Одного разу польський прем'єр Лєшек Міллер удався до допомоги поліції, коли фермери в черговий раз спробували паралізувати автотранспортні магістралі в усій країні. Тоді прем'єр заявив : “Блокад доріг у Польщі не буде. У Польщі або влада є або її немає.” Тоді була поліція. Але фермерів лише відтіснили – ніхто не був побитий, нікому не завдано ніякої шкоди. Поліція приїхала і витіснила протестуючих із доріг. Оце єдиний випадок, коли в Польщі до протестуючих була застосована сила. Більше за часів демократії такого не було. Навпаки, ще досі судять у Польщі тих силовиків, які в соціалістичній Польщі придушували робітничі протести й страйки. Так що досвід тут Польщі є такий, який є. До того ж мало не щодня біля кабінету міністрів у Варшаві можна побачити якихось пікетників.Або пам'ятаємо, як невдоволені медсестри блокували міністерство освіти... Ніколи при цьому поліція не била людей.
Щоправда, у Польщі за моєї пам'яті не було жодного разу протестів біля президентського палацу. Але лише тому, що поляки люблять свого президента. На сьогодні його підтримує понад сімдесят відсотків суспільства. Стільки ж поляків вважають, що він дуже добре виконує свої обов'язки. Це доволі цікаве явище, бо поляки традиційно не люблять владу і дуже скорі на всілякі протести, демонстрації. Будь-яке невдоволення - і вони вже виходять на вулиці. А про українців говорять, що це дуже терпляча нація. Але щодо президента і Кваснєвського і Валенси не було ніколи протестів. Може попросту треба вміти вибирати таких президентів, яких пізніше буде підстава підтримувати і причина – шанувати.
