Белґрад, 25 вересня 2002 – Перед Мiжнародним трибуналом у Гаазi в четвер продовжиться процес над колишнiм президентом Югославiї Слободаном Мiлошевичем. Пiсля Косова на порядку денному будуть воєннi злочини в Хорватiї та Боснiї i Герцеґовини. Першим свiдком має бути президент Хорватiї Стiпе Месич.
Кримiнальну справу проти Мiлошевича порушено у травнi 1999 року, пiд час натовських повiтряних ударiв на Сербiю. Тодi його було звинувачено лише у скоєннi воєнних злочинiв у провiнцiї Косово, а саме – в лiквiдацiї сербськими силами кiлькох сотень осiб албанської нацiональностi та в депортацiї кiлькохсот тисяч етнiчних албанцiв. Коли вiн уже перебував у гаазькiй камері, прокурори завершили й обвинувачувальнi акти щодо Хорватiї та Боснiї i Герцеґовини.
Вiйна в Хорватiї була 1991-го, у Боснiї i Герцеговинi – вiд 1992 до 1995 року. Гаазький трибунал кiлька рокiв зволiкав із порушенням процесу з полiтичних причин: Мiлошевич пiдписав Дейтонськi угоди i його на Заходi вважали одним із гарантiв їхнього втілення.
Пiд час хорватської вiйни Мiлошевич був президентом Сербiї. Проти хорватських сил воювали югославська армiя й мiсцевi серби. Отож прокуратура повинна довести, що вся влада в той час була в руках Мiлошевича та що сербськi сили захопили Вуковар і вiдвоювали третину хорватської територiї з наказу голови Сербiї.
Не диво, що першим свiдком має бути нинiшнiй президент Хорватiї Месич, який до осенi 1991 року був головою Президiї колишньої Югославiї. Як формальний головний командувач Збройних сил, Месич тодi вимагав вiд армiї припинити атаки на Хорватiю і звертався й до ООН із вимогою засудити агресiю на Хорватiю, яка в той час іще була частиною Югославiї. В однiй розмовi – точнiше сварцi – Месич тодi сказав президентовi Сербiї, що його ранiше чи пiзнiше чекає суд. Мiлошевич, імовiрно, прочитав книжку спогадiв Месича, в якiй оприлюднено щоденнi записки про сербо-хорватськi суперечки й першi мiсяцi вiйни.
Факти щодо вiйн за спадщину колишньої Югославiї вiдомi. Про цi вiйни надруковано десятки книжок і сербських, і хорватських, i боснiйських авторiв. Є й фiльми та записи телефонних розмов Мiлошевича, зробленi хорватською й захiдними розвiдувальними службами. Основна проблема прокуратури, як ми вже сказали, в тому, що треба довести особисту причетнiсть Слободана Мiлошевича до кривавих подiй – а його пiдпису немає на жодному документi.
Не важко припустити, що колишнiй президент Сербiї i Югославiї в ролi свого власного адвоката буде застосовувати дотеперiшню тактику й стверджувати, що Югославiя була жертвою захiдної змови та що серби боролися за її збереження й через це не могли бути агресорами.
Кримiнальну справу проти Мiлошевича порушено у травнi 1999 року, пiд час натовських повiтряних ударiв на Сербiю. Тодi його було звинувачено лише у скоєннi воєнних злочинiв у провiнцiї Косово, а саме – в лiквiдацiї сербськими силами кiлькох сотень осiб албанської нацiональностi та в депортацiї кiлькохсот тисяч етнiчних албанцiв. Коли вiн уже перебував у гаазькiй камері, прокурори завершили й обвинувачувальнi акти щодо Хорватiї та Боснiї i Герцеґовини.
Вiйна в Хорватiї була 1991-го, у Боснiї i Герцеговинi – вiд 1992 до 1995 року. Гаазький трибунал кiлька рокiв зволiкав із порушенням процесу з полiтичних причин: Мiлошевич пiдписав Дейтонськi угоди i його на Заходi вважали одним із гарантiв їхнього втілення.
Пiд час хорватської вiйни Мiлошевич був президентом Сербiї. Проти хорватських сил воювали югославська армiя й мiсцевi серби. Отож прокуратура повинна довести, що вся влада в той час була в руках Мiлошевича та що сербськi сили захопили Вуковар і вiдвоювали третину хорватської територiї з наказу голови Сербiї.
Не диво, що першим свiдком має бути нинiшнiй президент Хорватiї Месич, який до осенi 1991 року був головою Президiї колишньої Югославiї. Як формальний головний командувач Збройних сил, Месич тодi вимагав вiд армiї припинити атаки на Хорватiю і звертався й до ООН із вимогою засудити агресiю на Хорватiю, яка в той час іще була частиною Югославiї. В однiй розмовi – точнiше сварцi – Месич тодi сказав президентовi Сербiї, що його ранiше чи пiзнiше чекає суд. Мiлошевич, імовiрно, прочитав книжку спогадiв Месича, в якiй оприлюднено щоденнi записки про сербо-хорватськi суперечки й першi мiсяцi вiйни.
Факти щодо вiйн за спадщину колишньої Югославiї вiдомi. Про цi вiйни надруковано десятки книжок і сербських, і хорватських, i боснiйських авторiв. Є й фiльми та записи телефонних розмов Мiлошевича, зробленi хорватською й захiдними розвiдувальними службами. Основна проблема прокуратури, як ми вже сказали, в тому, що треба довести особисту причетнiсть Слободана Мiлошевича до кривавих подiй – а його пiдпису немає на жодному документi.
Не важко припустити, що колишнiй президент Сербiї i Югославiї в ролi свого власного адвоката буде застосовувати дотеперiшню тактику й стверджувати, що Югославiя була жертвою захiдної змови та що серби боролися за її збереження й через це не могли бути агресорами.
