Прага, 25 вересня 2002 – «Українській владі дістається і від опозиції, і від американців» – під таким заголовком у середу вміщено статтю в російському часописі «Ізвестія».
Українська опозиція в вівторок знову перейшла в наступ… але головний удар президент Леонід Кучма отримав не від «рідних» опозиціонерів, а від американців. «Америка фактично звинуватила українську владу в порушенні антиіракського ембарго», пишуть «Ізвестія».
«Але найголовніше тепер, що всі нещодавні реверанси української влади в бік Сполучених Штатів і НАТО можуть виявитися марними. Попри акції опозиції легітимним лідером України залишається Кучма, і це визнає міжнародне співтовариство. Але, – продовжує російська газета, – після повідомлень про військову співпрацю з Іраком, та ще в той момент, коли Вашинґтон готується до скинення Саддама Хуссейна, можна потрапити і до «чорного списку», а там і просто до «вісі зла». Це розуміють і в оточенні Кучми, і в середовищі його супротивників».
«Тим часом українська влада шукає підтримки в Москві. У російській столиці водночас побували спікер Верховної Ради, екс-глава президентської адміністрації Володимир Литвин і віце-прем’єр Олег Дубина. А Леонід Кучма поспілкувався телефоном зі своїм російським колегою Володимиром Путіним і домовився про особисту зустріч, яка відбудеться на початку жовтня. Допомога Москви – навіть моральна – зараз, коли від Києва відвернувся Вашинґтон, Кучмі дуже б знадобилася», підсумовує газета «Ізвестія».
«Україну поставлять на коліна» – а це вже заголовок статті в іншому московському часописі, «Нєзавісімій ґазеті». «Рішення Сполучених Штатів у поєднанні з відновленням акцій протесту в Києві є допінгом для опозиції … яка бореться з режимом Кучми», зауважує «Нєзавісімая ґазета».
А ось що пише в середу російський часопис «Врем’я–МН»: «Кучмі залишилося правити рівно два роки – до жовтня 2004 року. Його режим збанкрутував. Як і режим Шеварднадзе. Режим грузинського правителя Москва прагне розгойдати до падіння, хоча своїми погрозами лише зміцнює його. А з Кучмою все навпаки: він також «сучий син», але, на відміну від Шеварднадзе, він – «наш сучий син». Режим Кучми Москва хоче зміцнити, але своєю підтримкою (нехай навіть млявою, у формі невтручання) лише все сильніше розгойдує».
Газета «Врем’я-МН» відверто коментує різні аспекти ставлення Росії до України. Зокрема, мовиться про торг щодо президентського крісла в Україні. Завдання російської сторони полягає в тому, аби спроба посадити в це крісло «свою» людину (тобто проросійську) «не викликала спротиву ні в українських політичних колах, ні в народі». Але в цьому є проблема, визнає російський оглядач і зауважує, що Україна не зможе повторити досвіду свого північного сусіда щодо президентського спадкоємця.
«По-перше, немає особи на роль «українського Путіна». По-друге, пошуки кандидата, який би влаштовував усіх, за відсутності навіть малої згоди в лавах української еліти, все одно ні до чого б не привели, лише б посилили суперечності. Ні, спадкоємця – доведеться вирощувати. Але – під суворим наглядом Москви. А Москва, в свою чергу, тут не може обійтися без Кучми. Тому що «кардинальна» зміна влади в Україні для Росії небезпечна і категорично небажана. Так що Путінові ще на якийсь час доведеться приєднати свій голос до «молитви за гетьмана Кучму» – доти, доки російський президент не підбере для України нового верховоду», пише в середу російська газета «Врем’я–МН».
Українська опозиція в вівторок знову перейшла в наступ… але головний удар президент Леонід Кучма отримав не від «рідних» опозиціонерів, а від американців. «Америка фактично звинуватила українську владу в порушенні антиіракського ембарго», пишуть «Ізвестія».
«Але найголовніше тепер, що всі нещодавні реверанси української влади в бік Сполучених Штатів і НАТО можуть виявитися марними. Попри акції опозиції легітимним лідером України залишається Кучма, і це визнає міжнародне співтовариство. Але, – продовжує російська газета, – після повідомлень про військову співпрацю з Іраком, та ще в той момент, коли Вашинґтон готується до скинення Саддама Хуссейна, можна потрапити і до «чорного списку», а там і просто до «вісі зла». Це розуміють і в оточенні Кучми, і в середовищі його супротивників».
«Тим часом українська влада шукає підтримки в Москві. У російській столиці водночас побували спікер Верховної Ради, екс-глава президентської адміністрації Володимир Литвин і віце-прем’єр Олег Дубина. А Леонід Кучма поспілкувався телефоном зі своїм російським колегою Володимиром Путіним і домовився про особисту зустріч, яка відбудеться на початку жовтня. Допомога Москви – навіть моральна – зараз, коли від Києва відвернувся Вашинґтон, Кучмі дуже б знадобилася», підсумовує газета «Ізвестія».
«Україну поставлять на коліна» – а це вже заголовок статті в іншому московському часописі, «Нєзавісімій ґазеті». «Рішення Сполучених Штатів у поєднанні з відновленням акцій протесту в Києві є допінгом для опозиції … яка бореться з режимом Кучми», зауважує «Нєзавісімая ґазета».
А ось що пише в середу російський часопис «Врем’я–МН»: «Кучмі залишилося правити рівно два роки – до жовтня 2004 року. Його режим збанкрутував. Як і режим Шеварднадзе. Режим грузинського правителя Москва прагне розгойдати до падіння, хоча своїми погрозами лише зміцнює його. А з Кучмою все навпаки: він також «сучий син», але, на відміну від Шеварднадзе, він – «наш сучий син». Режим Кучми Москва хоче зміцнити, але своєю підтримкою (нехай навіть млявою, у формі невтручання) лише все сильніше розгойдує».
Газета «Врем’я-МН» відверто коментує різні аспекти ставлення Росії до України. Зокрема, мовиться про торг щодо президентського крісла в Україні. Завдання російської сторони полягає в тому, аби спроба посадити в це крісло «свою» людину (тобто проросійську) «не викликала спротиву ні в українських політичних колах, ні в народі». Але в цьому є проблема, визнає російський оглядач і зауважує, що Україна не зможе повторити досвіду свого північного сусіда щодо президентського спадкоємця.
«По-перше, немає особи на роль «українського Путіна». По-друге, пошуки кандидата, який би влаштовував усіх, за відсутності навіть малої згоди в лавах української еліти, все одно ні до чого б не привели, лише б посилили суперечності. Ні, спадкоємця – доведеться вирощувати. Але – під суворим наглядом Москви. А Москва, в свою чергу, тут не може обійтися без Кучми. Тому що «кардинальна» зміна влади в Україні для Росії небезпечна і категорично небажана. Так що Путінові ще на якийсь час доведеться приєднати свій голос до «молитви за гетьмана Кучму» – доти, доки російський президент не підбере для України нового верховоду», пише в середу російська газета «Врем’я–МН».
