Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 15:50

Брифінґи й прес-конференції для журналістів у чільних установах Сполучених Штатів: залаштункові процедури


Брифінґи й прес-конференції для журналістів у чільних установах Сполучених Штатів: залаштункові процедури

Прага, 20 вересня 2002 – Людмила Ваннек:

У програмі «Міжнародний щоденник» ми часто даємо інформацію з тих чи інших прес-конференцій – із Білого Дому, Пентаґону чи з Конґресу США. Ви як журналіст відвідуєте ці конференції досить часто, і тому в мене до Вас, Мирославо, таке запитання: якою є залаштункова атмосфера таких конференцій? Я маю на увазі не приватне життя журналістів, які беруть участь у прес-конференції, чи прес-секретаря, а те, якою є процедура, як потрапляють журналісти на зустріч із президентом США, на брифінґ до нього?

Мирослава Гонгадзе:

Як на мене, то особисті речі й стосунки також дуже цікаві, але ми вирішили говорити про якісь офіційні, хоча й залаштункові, речі. Перш за все, треба розпочати з того, як можна акредитуватися на прес-конференцію у США, особливо що стосується Конґресу, Білого Дому чи Пентаґону. Я б не назвала процес акредитації складним. Офіційна установа, яку представляє журналіст, тобто ЗМІ, повинна звернутися до прес-служби Білого Дому з проханням акредитувати журналіста. Такі акредитації видаються переважно на 1 рік. Це стосується загальних акредитацій, якщо журналіст має нагоду, має право і хоче бути акредитованим на довгий період. Акредитація може бути і на конкретну подію. Якщо, наприклад, приїжджають якісь офіційні особи з інших держав, і президент проводить із ними спільні прес-конференції, то таку акредитацію можна отримати за кілька годин. Процес акредитації відбувається буквально декілька днів – проходить перевірка документів, і журналіста акредитують.

Людмила Ваннек:

Тобто кожен журналіст має право потрапити на прес-конференцію президента США?

Мирослава Гонгадзе:

Звичайно, якщо він представляє ЗМІ, то це доволі легко.

Людмила Ваннек:

Тепер ми потрапили на прес-конференцію. Що є наступним кроком журналіста? Чи він повинен намагатися схопити місце в першому ряду, аби бути на очах прес-секретаря, щоб встигнути задати запитання, чи про це домовляються наперед і порядок запитань уже вибудовано? Як це відбувається?

Мирослава Гонгадзе:

Переважно прес-конференція відбувається 45 хвилин – 1 годину. Щоб задати запитання, є декілька способів. Перший і найлегший спосіб – поставити запитання через інтернет або написати офіційне звернення. Тоді практично на 100 % ви отримаєте відповідь на це питання або відмову, де буде вказано, що зараз Білий Дім не може коментувати це питання.

Людмила Ваннек:

Є такі питання, які Білий Дім не може коментувати?

Мирослава Гонгадзе:

Звичайно, і таких питань досить багато. Вони можуть відповісти, що на цьому етапі не можуть дати відповідь на це запитання, і ви можете звернутися через деякий період. Такі відповіді бувають доволі часто.

Друга річ – це пряме запитання, тобто бути присутнім на прес-конференції і задати запитання прес-секретареві. В переважній більшості прес-секретар уже знає тих журналістів, які приходять на прес-конференції, тому що для нього важливо знати людей, які пишуть про офіційні події. Прес-секретарі знають журналістів, навіть на ім’я й прізвище і яку телекомпанію вони представляють. Тому превага в відповідях на питання дається саме тим журналістам, яких прес-секретар уже знає.

Людмила Ваннек:

А що робити журналістам, які потрапляють на прес-конференцію вперше і яких прес-секретар бачить уперше?

Мирослава Гонгадзе:

Таке буває. І навіть часто прес-секретареві стає цікаво, тому що це нова людина, і він хоче надати їй слово і перевірити, що має сказати ця людина. Тому часто буває так, що абсолютно сторонній журналіст, який випадково потрапив на таку прес-конференцію, може задати запитання.

Людмила Ваннек:

А чи бувають ситуації, коли якесь конкретне питання, яке здається важливим, ігнорується через те, що не хочуть давати відповідь на ту чи іншу тему?

Мирослава Гонгадзе:

Прес-секретар має багато повноважень коментувати ті чи інші події, тому що це є людина, яка говорить від імені Білого Дому. Він старається доволі обширно відповідати на запитання. Але якщо це стосується якоїсь особливо специфічної речі, якщо він, наприклад, не знає, яка політика Білого Дому в цьому напрямку, то він говорить, що зараз не має відповіді на це запитання і прохає звернутися до нього або до прес-офісу після брифінґу, і він постарається відповісти на це запитання. Такі відповіді також бувають доволі часто.

Людмила Ваннек:

Як часто президент США дає прес-конференції?

Мирослава Гонгадзе:

У переважній більшості спілкування з журналістами – це привілей прес-секретаря. Але президент також мусить виходити до журналістів, і це: так би мовити: основна умова роботи американських журналістів, тому що відкритість – це основний принцип їхньої роботи.

Людмила Ваннек:

Нагадаю, що прес-секретарем наразі є Арі Флайшер.

Мирослава Гонгадзе:

Президент робить узагальнені прес-конференції раз на 1 чи 2 місяці. Але це не стосується випадків, коли є поточні прес-конференції з офіційними особами. Тоді з журналістів формується спеціальний так званий пул, до якого входять 5-6 журналістів, можливо, декілька телевізійних камер. Вони йдуть до Овального кабінету, і там відбувається ця прес-конференція. Але тоді кількість журналістів обмежена.

Людмила Ваннек:

Сподіваюся, що після цієї розмови нашим слухачам наступного разу, коли йтиметься про повідомлення з якоїсь прес-конференції, буде зрозуміло, в який спосіб це чи інше питання прийшло до вух президента США чи іншої чільної особи і якою була процедура самої прес-конференції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG