Варшава, 26 вересня 2002 – Останнім часом у різних мас-медіа – і українських, і російських – наполегливо мусується думка про те, що нібито президент Польщі Александр Квасьнєвський «відвернувся» від президента України Леоніда Кучми. Преса багато пише і про роль Польщі, зокрема, в політичних процесах, які відбуваються нині в Україні.
Як же об’єктивно виглядає ситуація в польсько-українських узаєминах і зокрема в відносинах між президентами Кучмою та Квасьнєвським?
Мусимо собі усвідомити одну просту річ – Польща завжди дивилася, дивиться й буде дивитися на Україну лише з кута зору своїх інтересів. І відповідь на питання, як Александр Квасьнєвський ставиться до Леоніда Кучми, чи відвернувся він від Кучми тепер, коли активізувалася опозиція, і коли, як пишуть деякі медіа, до речі, невідомо на чому ґрунтуючи свої висновки, що США теж бажають нібито зміни керівника української держави, – отже, відповідь на це питання треба шукати власне в ділянці інтересів Польщі.
Але почнемо з того, чи відвертався Квасьнєвський від Кучми. Сама постановка питання виглядає мені некоректною, бо аби відвернутися, треба насамперед привернутися. Якщо за минулі роки виглядало так, що Квасьнєвський і Кучма є великими друзями, то насправді так воно ніколи не було. Квасьнєвському було вигідно наблизити до себе Кучму, бо таким чином збільшувалася його роль у реґіоні Центрально-Східної Європи. Польща, яка має амбітні цілі формувати в майбутньому східну політику ЄС, зацікавлена виглядати як держава, що має вплив на таку величезну територію, як Україна, і на її президента. І хто б тим президентом не був – Кучма, Ющенко, Мороз чи Тимошенко – Польща буде однаково зацікавлена мати добрий контакт із президентом України і мати ймовірний вплив на те, які він схвалює рішення.
Знову ж таки мусимо собі усвідомити достатньо просту річ – Польща підходить до відносин із Україною не з мотивів сентиментальних, а прагматично. Отож термін «відвернувся» відпадає сам собою. Можна говорити про те, що Александр Кваьснєвський переконався в тому, що з Леонідом Кучмою важко співпрацювати, що Кучма – непрогнозований, що він дає порожні обіцянки, не зважує своїх заяв. Але Александр Квасьнєвський зрозумів це давно.
Зрештою, він у досить прозорий спосіб дав це зрозуміти Кучмі під час їхньої останньої зустрічі на економічному форумі в Жешуві. Президент Квасьнєвський переніс заплановану зустріч із президентом Кучмою тоді на цілу годину, а Кучма вже прилетів. Офіційно перенесення зустрічі було обставлено якоюсь дуже важливою справою, але насправді знаємо, що було не зовсім так. Це був спосіб дати Кучмі зрозуміти, що він повинен замислитися над тим, що робить. Це було після того, як Кучма пообіцяв Квасьнєвському відкрити польський військовий цвинтар, призначив конкретну дату. Квасьнєвський виступив публічно, пообіцяв у свою чергу полякам, що цвинтар буде. І тоді Кучма в черговий раз не дотримав слова. Таких разів було дуже багато, і заяв Кучми в Польщі, які не відповідали дійсності, теж було багато.
Так що Квасьнєвський має достатньо причин, аби, як пишуть газети, відвернутися від Кучми. Але Кваснєвський цього не зробить, бо він добрий політик і хоче бути у добросусідських, скажімо так, відносинах із Кучмою доти, доки Кучма залишатиметься президентом.
Тепер із приводу зустрічі Квасьнєвського з Ющенком. Це ще раз свідчить про те, що Квасьнєвський думає на кілька кроків наперед. Ющенко – та фігура, про яку в Польщі панує думка, що в разі, коли він прийде до влади, в Україні буде стабільна ситуація. Варшава не любить різких заяв і гострих політиків. Тому така зважена й спокійна постать, як Ющенко, – це те, що влаштувало б Варшаву, бо Польща знову ж таки думає про свій інтерес. А в її інтересі нині, аби в Україні, по сусідству, було спокійно, аби люди мали там працю, аби йшли реформи, бо це гарантія, що не буде з боку України збільшення напливу нелегальних емігрантів.
Таким чином, якщо говорити про відносини Польщі та України на сьогодні, то вони не погіршилися, а залишилися на тому рівні, на якому опинилися, коли ліві в Польщі прийшли до влади. Іншими словами, з обігу лексики тих відносин зникли висловлювання й категорії, якими керувалася команда Єжи Бузека, права команда, для якої Україна значила щось більше, ніж Білорусь і Росія. За нинішніх владних у Польщі лівих Україну постійно ставлять в один ряд у переліку разом із Росією, Білоруссю та навіть Казахстаном.
І останнє. Найближче оточення президента Кучми мало зусиль приділяє, аби якось пояснити зі свого кута бачення, що ж відбувається в Україні. Так, Євген Марчук, який 26 вересня зустрічався з шефом Бюро нацбезпеки Польщі Мареком Сівцем і який також мав розмову з президентом Квасьнєвським, від зустрічей із пресою попросту відмовився. Чому вирішив відмовчатися Марчук у той момент, коли Польща так жваво цікавиться подіями в Україні – про це знає, мабуть, лише Євген Марчук.
Як же об’єктивно виглядає ситуація в польсько-українських узаєминах і зокрема в відносинах між президентами Кучмою та Квасьнєвським?
Мусимо собі усвідомити одну просту річ – Польща завжди дивилася, дивиться й буде дивитися на Україну лише з кута зору своїх інтересів. І відповідь на питання, як Александр Квасьнєвський ставиться до Леоніда Кучми, чи відвернувся він від Кучми тепер, коли активізувалася опозиція, і коли, як пишуть деякі медіа, до речі, невідомо на чому ґрунтуючи свої висновки, що США теж бажають нібито зміни керівника української держави, – отже, відповідь на це питання треба шукати власне в ділянці інтересів Польщі.
Але почнемо з того, чи відвертався Квасьнєвський від Кучми. Сама постановка питання виглядає мені некоректною, бо аби відвернутися, треба насамперед привернутися. Якщо за минулі роки виглядало так, що Квасьнєвський і Кучма є великими друзями, то насправді так воно ніколи не було. Квасьнєвському було вигідно наблизити до себе Кучму, бо таким чином збільшувалася його роль у реґіоні Центрально-Східної Європи. Польща, яка має амбітні цілі формувати в майбутньому східну політику ЄС, зацікавлена виглядати як держава, що має вплив на таку величезну територію, як Україна, і на її президента. І хто б тим президентом не був – Кучма, Ющенко, Мороз чи Тимошенко – Польща буде однаково зацікавлена мати добрий контакт із президентом України і мати ймовірний вплив на те, які він схвалює рішення.
Знову ж таки мусимо собі усвідомити достатньо просту річ – Польща підходить до відносин із Україною не з мотивів сентиментальних, а прагматично. Отож термін «відвернувся» відпадає сам собою. Можна говорити про те, що Александр Кваьснєвський переконався в тому, що з Леонідом Кучмою важко співпрацювати, що Кучма – непрогнозований, що він дає порожні обіцянки, не зважує своїх заяв. Але Александр Квасьнєвський зрозумів це давно.
Зрештою, він у досить прозорий спосіб дав це зрозуміти Кучмі під час їхньої останньої зустрічі на економічному форумі в Жешуві. Президент Квасьнєвський переніс заплановану зустріч із президентом Кучмою тоді на цілу годину, а Кучма вже прилетів. Офіційно перенесення зустрічі було обставлено якоюсь дуже важливою справою, але насправді знаємо, що було не зовсім так. Це був спосіб дати Кучмі зрозуміти, що він повинен замислитися над тим, що робить. Це було після того, як Кучма пообіцяв Квасьнєвському відкрити польський військовий цвинтар, призначив конкретну дату. Квасьнєвський виступив публічно, пообіцяв у свою чергу полякам, що цвинтар буде. І тоді Кучма в черговий раз не дотримав слова. Таких разів було дуже багато, і заяв Кучми в Польщі, які не відповідали дійсності, теж було багато.
Так що Квасьнєвський має достатньо причин, аби, як пишуть газети, відвернутися від Кучми. Але Кваснєвський цього не зробить, бо він добрий політик і хоче бути у добросусідських, скажімо так, відносинах із Кучмою доти, доки Кучма залишатиметься президентом.
Тепер із приводу зустрічі Квасьнєвського з Ющенком. Це ще раз свідчить про те, що Квасьнєвський думає на кілька кроків наперед. Ющенко – та фігура, про яку в Польщі панує думка, що в разі, коли він прийде до влади, в Україні буде стабільна ситуація. Варшава не любить різких заяв і гострих політиків. Тому така зважена й спокійна постать, як Ющенко, – це те, що влаштувало б Варшаву, бо Польща знову ж таки думає про свій інтерес. А в її інтересі нині, аби в Україні, по сусідству, було спокійно, аби люди мали там працю, аби йшли реформи, бо це гарантія, що не буде з боку України збільшення напливу нелегальних емігрантів.
Таким чином, якщо говорити про відносини Польщі та України на сьогодні, то вони не погіршилися, а залишилися на тому рівні, на якому опинилися, коли ліві в Польщі прийшли до влади. Іншими словами, з обігу лексики тих відносин зникли висловлювання й категорії, якими керувалася команда Єжи Бузека, права команда, для якої Україна значила щось більше, ніж Білорусь і Росія. За нинішніх владних у Польщі лівих Україну постійно ставлять в один ряд у переліку разом із Росією, Білоруссю та навіть Казахстаном.
І останнє. Найближче оточення президента Кучми мало зусиль приділяє, аби якось пояснити зі свого кута бачення, що ж відбувається в Україні. Так, Євген Марчук, який 26 вересня зустрічався з шефом Бюро нацбезпеки Польщі Мареком Сівцем і який також мав розмову з президентом Квасьнєвським, від зустрічей із пресою попросту відмовився. Чому вирішив відмовчатися Марчук у той момент, коли Польща так жваво цікавиться подіями в Україні – про це знає, мабуть, лише Євген Марчук.
