Київ, 30 вересня 2002 – Якщо акції протесту опозиції і не привели до бажаного ініціаторам результату, то вони принаймні ефективно вплинули на затяжний процес формування парламентської більшості. Втім, як зауважує газета “Молодь України” у статті “Хоч і не конституційна, але все ж таки більшість…”, навряд чи надалі робота парламенту буде продуктивнішою – адже за такого мінімального запасу голосів більшість і опозиція можуть блокувати ініціативи один одного.
У цьому ж числі газета інформує про тривожну ситуацію з українськомовними виданнями на Донбасі. Подробиці – в статті “На Донеччині виходило більше газет українською… під час окупації фашистами, ніж тепер”.
До створення нібито парламентської більшості знову повертає газета “Правда України”. Часопис вказує на низку причин, які дозволяють поставити під сумнів не лише дієздатність цієї більшості, але й її легітимність. Автор статті, що має назву “Висока ціна більшості”, закінчує публікацію знайомим висловом: “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”.
А в матеріалі “Папір все витримає?..” часопис наголошує, що щорічно Україна витрачає на купівлю імпортного паперу 450 мільйонів доларів. Водночас власні паперові фабрики завантажені лише на 40 %.
Автор публікації в тижневику “Грані Плюс” Ірина Погорєлова вважає причиною численних негараздів в Україні особисто президента. Вона наголошує, що “загроза, а відтепер уже не загроза, а прямий удар безпосередньо по національній безпеці України виходить не від кого іншого, як особисто від президента Кучми та його найближчого оточення… Від Кучми можна чекати чого завгодно – або навернення на Україну міжнародних санкцій, або прямої здачі стратегічно важливих об’єктів, або навіть розкриття державних таємниць іноземним країнам, – але в жодному разі не захисту своєї країни”. В чому ще звинувачує журналістка нинішнього главу держави, можна довідатися в статті “Кучма в обмін на нацбезпеку та резервація для олігархів”.
Увагу газети “Вечірні вісті” привернула нещодавня промова президента на загальнонаціональному телеканалі, яка дала їй підстави стверджувати, що опозиція – на правильному шляху. “Те, що Л. Кучма різко засвітився на телеекранах із черговою промовою, – добра ознака. – вважає часопис. – Адже зазвичай “ґарант” звертався до нації лише у великі свята – День незалежності, Новий рік чи … особиста інавгурація. Тепер же саме життя змушує його змінювати власні правила”.
А ось газета “Україна молода” акцентує свою увагу на першому президенті України – Леоніді Макаровичеві Кравчукові. Довідатися про етапи його політичної кар’єри можна в статті “Куди Макарович телят на “кравчучці” привіз, або Як то воно – бути на гачку – першому президентові незалежної України?”
У цьому ж числі “Україна молода” нагадує, що 1 жовтня держава відзначає день людей похилого віку. Про те, як живеться нинішнім пенсіонерам, оповідається в статті “Як не молодися – від старості не втечеш, а от від нікчемної старості можна спробувати”.
У цьому ж числі газета інформує про тривожну ситуацію з українськомовними виданнями на Донбасі. Подробиці – в статті “На Донеччині виходило більше газет українською… під час окупації фашистами, ніж тепер”.
До створення нібито парламентської більшості знову повертає газета “Правда України”. Часопис вказує на низку причин, які дозволяють поставити під сумнів не лише дієздатність цієї більшості, але й її легітимність. Автор статті, що має назву “Висока ціна більшості”, закінчує публікацію знайомим висловом: “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”.
А в матеріалі “Папір все витримає?..” часопис наголошує, що щорічно Україна витрачає на купівлю імпортного паперу 450 мільйонів доларів. Водночас власні паперові фабрики завантажені лише на 40 %.
Автор публікації в тижневику “Грані Плюс” Ірина Погорєлова вважає причиною численних негараздів в Україні особисто президента. Вона наголошує, що “загроза, а відтепер уже не загроза, а прямий удар безпосередньо по національній безпеці України виходить не від кого іншого, як особисто від президента Кучми та його найближчого оточення… Від Кучми можна чекати чого завгодно – або навернення на Україну міжнародних санкцій, або прямої здачі стратегічно важливих об’єктів, або навіть розкриття державних таємниць іноземним країнам, – але в жодному разі не захисту своєї країни”. В чому ще звинувачує журналістка нинішнього главу держави, можна довідатися в статті “Кучма в обмін на нацбезпеку та резервація для олігархів”.
Увагу газети “Вечірні вісті” привернула нещодавня промова президента на загальнонаціональному телеканалі, яка дала їй підстави стверджувати, що опозиція – на правильному шляху. “Те, що Л. Кучма різко засвітився на телеекранах із черговою промовою, – добра ознака. – вважає часопис. – Адже зазвичай “ґарант” звертався до нації лише у великі свята – День незалежності, Новий рік чи … особиста інавгурація. Тепер же саме життя змушує його змінювати власні правила”.
А ось газета “Україна молода” акцентує свою увагу на першому президенті України – Леоніді Макаровичеві Кравчукові. Довідатися про етапи його політичної кар’єри можна в статті “Куди Макарович телят на “кравчучці” привіз, або Як то воно – бути на гачку – першому президентові незалежної України?”
У цьому ж числі “Україна молода” нагадує, що 1 жовтня держава відзначає день людей похилого віку. Про те, як живеться нинішнім пенсіонерам, оповідається в статті “Як не молодися – від старості не втечеш, а от від нікчемної старості можна спробувати”.
