Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:51

Про свободу слова в Україні світ не забуває


Про свободу слова в Україні світ не забуває

Прага – Люксембурґ, 30 вересня 2002 – В Люксембурзі, країні, яка зараз головує в Раді Європи, цими днями триває міжнародна конференція "Преса в демократичному суспільстві". У своїх виступах керівники Парламентської асамблеї цієї міжнародної організації наголосили, що в Україні їх найбільше турбує справа Гонгадзе, яка досі не розкрита. Уже в жовтні до Києва приїде спеціальний представник Ради Європи, який буде з’ясовувати всі обставини цієї справи.

У конференції бере участь Алла Лазарєва, координатор українських проектів міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів».

Алла Лазарєва:

Конференція шукає нові шляхи в тому, щоби, по-перше, ефективніше застосовувати законодавство, яке мають країни – члени Ради Європи у царині ЗМІ, вдосконалювати його, підтягувати до норм членів Ради Європи. І, по-друге, це пошук ефективніших шляхів втручання й допомоги в тих справах, які держави самі не можуть вирішити. Наприклад, коли йдеться про якісь резонансні вбивства, про свідомий тиск на журналістів, закриття медіа. Ось такі дві ключові теми.

Щодо «Репортерів без кордонів», то вони, як відомо, мають дорадчий голос у Раді Європи. І ця ініціатива об’єднати зусилля трьох організацій – Організації з безпеки та співпраці в Європі, Ради Європи та Європейського Парламенту, щоби створити механізм швидкого реагування у випадках серйозних медіа-криз, – думаю, тут знадобиться наш досвід, тому що ми вже це робимо, кожного разу, коли виникає така необхідність і такі кризи.

Мар’яна Драч:

Чи Ви вважаєте, що ситуація з мас-медіа в Україні є кризовою, і як ви будете реагувати на те, що відбувається зараз в Україні?

Алла Лазарєва:

Безумовно, вона є кризовою. Те, що журналісти об’єднуються проти спроб установити пряму цензуру на телебаченні, є прямою ознакою кризи. Якраз із 2 по 6 жовтня Робер Менар буде в Україні. Сподіваюсь, ми зможемо зустрітися з цими журналістами.

Крім того, по справі Гонгадзе ми бачимо багато позитивних декларацій, і це дуже добре. Сподіваюся, що ці декларації будуть супроводжуватися конкретними результативними діями.

І третє. Ми зовсім не бачимо жодних дій, наприклад, у справі Александрова. Тобто якщо прокуратура демократизується, то це чудово, але чому і досі не призначено нового розслідування, немає слідчого, відповідального за це розслідування, і взагалі будь-яких дій у пошуках винних у вбивстві? Уже 3 роки як загинув наш колега. Не кажучи вже про інші менш серйозні кримінальні справи, наприклад, спроба осліпити Тетяну Горячову й інші. На жаль, думаю, це тільки перші кроки прокуратури до розв’язання медійних проблем в Україні.

Мар’яна Драч:

Зараз у Люксембурзі також перебуває вдова журналіста Гонгадзе Мирослава, яка 30 вересня провела низку зустрічей із керівництвом Ради Європи. Вона також подала позов на Україну до Європейського суду з прав людини. Мирославо, розкажіть докладніше про цю судову справу.

Мирослава Гонгадзе:

Цей позов говорить про порушення Україною, конкретно виконавчою владою і, зокрема, прокуратурою Європейської конвенції по правах людини. Позов стосується помилок та порушень у перебігу попереднього слідства у справі вбивства Георгія Гонгадзе і неможливості захисту прав потерпілих на рівні української судової системи. На сьогодні справа прийнята судом та отримала постійний номер у Європейському суді з прав людини.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG