Київ, 2 жовтня 2002 - Навряд чи багато хто в Україні пам’ятає ту дивовижну подію, яка сталася майже 11 століть тому у Царгородському Влахернському храмі, коли простягла Богородиця над молящими свій незборимий Покров і врятувала їх від ворога. Навіть більше: певно здивуються люди, яких збирає 14 жовтня до храмів Покрівонька, що коріння цього свята – на берегах Босфору, а не Дніпра чи, скажімо, Збруча. Надто вже українським стало це свято, надто сильно пов’язано воно із усім українським етосом.
На християнському Сході в Марії вбачали насамперед Матір Божу, на відміну від західної християнської традиції, яка особливо захоплювалася дівоцтвом Мадонни.
І стародавні русичі здавна усвідомлювали себе синами-безбатченками Великої Матері. Перетин гинучого язичництва й перемагаючого християнства спричинився до змішання культу Рожаниць із ушануванням Божої Матері, яка постала втіленням Материнства, божественного Материнства як такого. Саме ім'я Божої Матері, яке у грецькому богослов'ї стало знаменням перемоги над несторіанською єрессю, Русь позбавила теологічного присмаку, наповнивши надзвичайною емоційною силою. "Безбатченки"-русичі у грецькому слові "теотокос" - Богоматір - ставили наголос не на першій, а на другій складовій цього імені. Для них Марія — не лише мати Христа, але вселенська Мати. Божественна жіночність дає дивовижний імпульс усьому давньоруському космосові, й той не втомлюється обертатись навколо ідеї пошуку могутньої, яка перевершує все уявлюване, жіночої сили.
Ушанування Марії увійшло в плоть і кров християнізованих народів, її образ надихав і титанів, і людей зовсім простих, абсолютно не обізнаних у богословських премудрощах. Богородиці присвячували й велично-суворі акафісти, і щиро-зворушливі селянські молитви.
В Україні ставлення до Марії особливе: не казатиму, що найтепліше з-поміж усіх народів — хто здатний це визначити? — але все ж особливе. Русичі вірили, що Пресвята Матір допомогла Ярославові Мудрому розбити печенігів 1036 року, що вона покарала половців у XII столітті за знищення Десятинної церкви і врятувала Почаївський монастир у XVII столітті від "турків із татарами". Марії присвячено безліч українських обителей і храмів, її образи в Києві та Зарваниці, Корсуні та Самборі, Добромлі та Почаєві народ і Церква шанують як чудотворні. Свято Покрови Божої Матері було храмовим на Січі, отож зовсім не випадково 14 жовтня 1942 року вважається днем заснування Української Повстанської Армії.
Я вже не кажу про незліченні замовляння, величання, колядки й побожні пісні, присвячені Богородиці, про літературні твори — від апокрифічного "Ходіння Богородиці по муках" княжої доби до Шевченкової Марії, про українську топоніміку з її Богородицями і Богородчанами.
Нагадаю, що дуже давню традицію має і посвята українського народу під Покров Божої Матері. 1037 року віддав під Її опіку свій народ і військо Ярослав Мудрий, 1940 року митрополит Андрій Шептицький повторив цю посвяту, благаючи Пречисту Діву взяти під свій покров стражденний "у цих лютих часах війни" народ. "Ти одна... можеш повести діло з'єдинення Церков такими дорогами, що різні українські віровизнання наблизяться, що зникнуть між ними всякі роздори, спори й ненависті, а запанує братня любов..." — писав незадовго до смерті митрополит.
2 серпня 1970 року у французькому Лурді кардинал-патріарх Йосиф Сліпий знов посвятив увесь український народ під Покров Богородиці, звернувшись до неї з палкою, гарячою молитвою. "Ще дзвенять у наших, вухах стогони й голоси борців, що клали голови за волю України в чотирикутнику смерті... Хто ж нам допоможе, як не Ти, Пречисте?" – благав Кир Йосиф.
Уже відносно недавно, у травні 1995-го, відбулася посвята українського народу під Покров Божої Матері ієрархією Української греко-католицької церкви. Ця подія зібрала в західно-подільському селі Зарваниця, із давніх-давен відомому як чудотворне місце, близько мільйона учасників.
Посвячуючи Україну під омофор Богородиці, владики просили в неї ласки для України й чи не найбільше - єдності. Єдності в суспільстві, єдності для церков. "Мати Божа, — наголошувалося в соборному посланні ієрархії УГКЦ, — вислухала наші молитви та благання й вимолила у свого Сина волю і незалежність для українського народу, а для Церкви в Україні - повну релігійну свободу... Випроси нам великих святих, героїв християнської любові, дай нам таких синів і дочок, які працюватимуть для єдності церков”.
Історики стверджують, що козаки закладали, а потім освячували свої церкви саме на Покрові, щоби бути під захистом божої Матері. А селяни намагалися закінчити будівництво хати до 1 жовтня за юліанським календарем – щоби до свята увійти під дах – Покрів. Соціальні психологи припускають, що завжди шукала українська душа надійного захисту й прихистку. Шукає дотепер...
На християнському Сході в Марії вбачали насамперед Матір Божу, на відміну від західної християнської традиції, яка особливо захоплювалася дівоцтвом Мадонни.
І стародавні русичі здавна усвідомлювали себе синами-безбатченками Великої Матері. Перетин гинучого язичництва й перемагаючого християнства спричинився до змішання культу Рожаниць із ушануванням Божої Матері, яка постала втіленням Материнства, божественного Материнства як такого. Саме ім'я Божої Матері, яке у грецькому богослов'ї стало знаменням перемоги над несторіанською єрессю, Русь позбавила теологічного присмаку, наповнивши надзвичайною емоційною силою. "Безбатченки"-русичі у грецькому слові "теотокос" - Богоматір - ставили наголос не на першій, а на другій складовій цього імені. Для них Марія — не лише мати Христа, але вселенська Мати. Божественна жіночність дає дивовижний імпульс усьому давньоруському космосові, й той не втомлюється обертатись навколо ідеї пошуку могутньої, яка перевершує все уявлюване, жіночої сили.
Ушанування Марії увійшло в плоть і кров християнізованих народів, її образ надихав і титанів, і людей зовсім простих, абсолютно не обізнаних у богословських премудрощах. Богородиці присвячували й велично-суворі акафісти, і щиро-зворушливі селянські молитви.
В Україні ставлення до Марії особливе: не казатиму, що найтепліше з-поміж усіх народів — хто здатний це визначити? — але все ж особливе. Русичі вірили, що Пресвята Матір допомогла Ярославові Мудрому розбити печенігів 1036 року, що вона покарала половців у XII столітті за знищення Десятинної церкви і врятувала Почаївський монастир у XVII столітті від "турків із татарами". Марії присвячено безліч українських обителей і храмів, її образи в Києві та Зарваниці, Корсуні та Самборі, Добромлі та Почаєві народ і Церква шанують як чудотворні. Свято Покрови Божої Матері було храмовим на Січі, отож зовсім не випадково 14 жовтня 1942 року вважається днем заснування Української Повстанської Армії.
Я вже не кажу про незліченні замовляння, величання, колядки й побожні пісні, присвячені Богородиці, про літературні твори — від апокрифічного "Ходіння Богородиці по муках" княжої доби до Шевченкової Марії, про українську топоніміку з її Богородицями і Богородчанами.
Нагадаю, що дуже давню традицію має і посвята українського народу під Покров Божої Матері. 1037 року віддав під Її опіку свій народ і військо Ярослав Мудрий, 1940 року митрополит Андрій Шептицький повторив цю посвяту, благаючи Пречисту Діву взяти під свій покров стражденний "у цих лютих часах війни" народ. "Ти одна... можеш повести діло з'єдинення Церков такими дорогами, що різні українські віровизнання наблизяться, що зникнуть між ними всякі роздори, спори й ненависті, а запанує братня любов..." — писав незадовго до смерті митрополит.
2 серпня 1970 року у французькому Лурді кардинал-патріарх Йосиф Сліпий знов посвятив увесь український народ під Покров Богородиці, звернувшись до неї з палкою, гарячою молитвою. "Ще дзвенять у наших, вухах стогони й голоси борців, що клали голови за волю України в чотирикутнику смерті... Хто ж нам допоможе, як не Ти, Пречисте?" – благав Кир Йосиф.
Уже відносно недавно, у травні 1995-го, відбулася посвята українського народу під Покров Божої Матері ієрархією Української греко-католицької церкви. Ця подія зібрала в західно-подільському селі Зарваниця, із давніх-давен відомому як чудотворне місце, близько мільйона учасників.
Посвячуючи Україну під омофор Богородиці, владики просили в неї ласки для України й чи не найбільше - єдності. Єдності в суспільстві, єдності для церков. "Мати Божа, — наголошувалося в соборному посланні ієрархії УГКЦ, — вислухала наші молитви та благання й вимолила у свого Сина волю і незалежність для українського народу, а для Церкви в Україні - повну релігійну свободу... Випроси нам великих святих, героїв християнської любові, дай нам таких синів і дочок, які працюватимуть для єдності церков”.
Історики стверджують, що козаки закладали, а потім освячували свої церкви саме на Покрові, щоби бути під захистом божої Матері. А селяни намагалися закінчити будівництво хати до 1 жовтня за юліанським календарем – щоби до свята увійти під дах – Покрів. Соціальні психологи припускають, що завжди шукала українська душа надійного захисту й прихистку. Шукає дотепер...
