Прага, 2 жовтня 2002 - В рекордно короткий час там завершились і консультації стосовно формування нового кабінету міністрів, в якому зуміли об’єднатись демократичні політичні сили.
Результати словацьких виборів цього разу цілком ясні: вступові своєї країни до НАТО та Європейського Союзу громадяни сказали тверде «Так». Зрештою, багато аналітиків розглядали наслідки виборів у Словаччині як своєрідний референдум громадськості, котра не вагаючись відповіла : «Так, ми хочемо стати часткою цивілізованої Європи, ми прагнемо бачити свою країну реформованою квітучою, незалежною».
Іншими словами, найбільший страх політиків як у самій Словаччині, так і на Заході з того, що вибори можуть виграти ліві, зокрема Рух за демократичну Словаччину екс-прем'єра Владімірв Мечіара, був передчасним. Хоча партія Мечіара і набрала найбільше - близько 20 відсотків голосів виборців, все ж цього виявилось замало, щоб сформувати власний політичний блок а з ним домагатись права на формування уряду. Колишній прем’єр Словаччини, і в минулому – не менш відомий боксер Владімір Мечіар цього разу дістав нокдаун. Справа в тім, що всі демократично орієнтовані партії, що дістались до Парламенту, одностайно відмовились від політичного партнерства з Мечіаром та його партією. Зрештою, так само, як і з комуністичною партію Словаччини. Таким чином пролівий Рух за демократичну Словаччину і словацькі комуністи опинились в ізоляції, й заявили, що відходять до опозиції.
Президент Словаччини доручив попередньому прем’єру Мікулашові Дзурінді зайнятись формуванням нового кабінету. Той без вагань взявся за справу і протягом фактично тижня – рекордно короткого терміну доручення Президента виконав.
М.Дзурінда: Я використав момент, щоб обговорити з Президентом хід політичних консультацій. Мені видається дуже важливим, щоб спокійно й швидко сформувати уряд. Тому що добігає кінця підготовка самміту НАТО, закінчуються і наші переговори з Європейським Союзом. А це все є тими важливими моментами для того, щоб Словаччина могла якнайшвидше сформувати однозначно демократичний уряд, котрий продовжуватиме реформування країни.
І так, до уряду ввійшли 4 найсильніші демократичні партії, що зайняли відповідно подальші після першого місця у парламентських виборах. Це представники Словацької демократичної та християнської Унії Мікулаша Дзурінди, Партія угорської коаліції, Християнсько-демократичний рух та Альянс нового громадянина. Цю партію, до речі, очолює Павол Руско – керівник «Маркізи» - найпопулярнішого приватного телеканалу на Словаччині. Звичайно, що існує низка проблем, котрі новим партнерам у новому уряді потрібно буде розв’язувати. Вони стосуються швидше узгодження тактики, а не стратегії реформування економіки чи поглиблення інтеграційних процесів. Головне, що демократичні сили у Словаччині, продемонструвавши всьому світові зрілість і виваженість поглядів, обрали шлях до Європи.
Результати словацьких виборів цього разу цілком ясні: вступові своєї країни до НАТО та Європейського Союзу громадяни сказали тверде «Так». Зрештою, багато аналітиків розглядали наслідки виборів у Словаччині як своєрідний референдум громадськості, котра не вагаючись відповіла : «Так, ми хочемо стати часткою цивілізованої Європи, ми прагнемо бачити свою країну реформованою квітучою, незалежною».
Іншими словами, найбільший страх політиків як у самій Словаччині, так і на Заході з того, що вибори можуть виграти ліві, зокрема Рух за демократичну Словаччину екс-прем'єра Владімірв Мечіара, був передчасним. Хоча партія Мечіара і набрала найбільше - близько 20 відсотків голосів виборців, все ж цього виявилось замало, щоб сформувати власний політичний блок а з ним домагатись права на формування уряду. Колишній прем’єр Словаччини, і в минулому – не менш відомий боксер Владімір Мечіар цього разу дістав нокдаун. Справа в тім, що всі демократично орієнтовані партії, що дістались до Парламенту, одностайно відмовились від політичного партнерства з Мечіаром та його партією. Зрештою, так само, як і з комуністичною партію Словаччини. Таким чином пролівий Рух за демократичну Словаччину і словацькі комуністи опинились в ізоляції, й заявили, що відходять до опозиції.
Президент Словаччини доручив попередньому прем’єру Мікулашові Дзурінді зайнятись формуванням нового кабінету. Той без вагань взявся за справу і протягом фактично тижня – рекордно короткого терміну доручення Президента виконав.
М.Дзурінда: Я використав момент, щоб обговорити з Президентом хід політичних консультацій. Мені видається дуже важливим, щоб спокійно й швидко сформувати уряд. Тому що добігає кінця підготовка самміту НАТО, закінчуються і наші переговори з Європейським Союзом. А це все є тими важливими моментами для того, щоб Словаччина могла якнайшвидше сформувати однозначно демократичний уряд, котрий продовжуватиме реформування країни.
І так, до уряду ввійшли 4 найсильніші демократичні партії, що зайняли відповідно подальші після першого місця у парламентських виборах. Це представники Словацької демократичної та християнської Унії Мікулаша Дзурінди, Партія угорської коаліції, Християнсько-демократичний рух та Альянс нового громадянина. Цю партію, до речі, очолює Павол Руско – керівник «Маркізи» - найпопулярнішого приватного телеканалу на Словаччині. Звичайно, що існує низка проблем, котрі новим партнерам у новому уряді потрібно буде розв’язувати. Вони стосуються швидше узгодження тактики, а не стратегії реформування економіки чи поглиблення інтеграційних процесів. Головне, що демократичні сили у Словаччині, продемонструвавши всьому світові зрілість і виваженість поглядів, обрали шлях до Європи.
