Доступність посилання

ТОП новини

Прямий Ефір: Двері до Європи майже зачинені


Прямий Ефір: Двері до Європи майже зачинені

Київ-Прага, 11 жовтня, 2002

Ольга Буряк

В ефірі “Вечірня Свобода”.

Радіо “Свобода” інколи звинувачують у надмірній заполітизованості, спробуємо роздивитися Україну сьогодні під іншими кутами зору, побачити, можливо, те, чого не помічають політики.

Важко не погодитися, що для України настав дуже серйозний момент. Перед нею можуть зачинитися двері Європи, Америки. І усвідомити це пересічному громадянинові дуже важко. За ці роки українці переважно так і не встигли відчути себе частиною чогось більшого, ніж був радянський союз.

І сьогодні до студії ми запросили трьох молодих людей - різних за діяльністю, але відомих у своїх колах.

Юлія Жмакіна

Сьогодні особливо приємно представляти гостей. Це Світлана Зоріна, письменниця, бізнес-вумен, директор нової книгарні “Буква”. Думаю, про цю подію чули не лише кияни, але і в Україні в цілому.

Також – Максим Розумний, молодий філософ, докторант Київського університету. І можливо досить неочікуваний для слухачів гість - Андрій Кузьменко, більше відомий як ”Кузьма”, соліст гурту “Скрябін”.

Ми пропонуємо вам поговорити сьогодні про Україну політичну. Наскільки взагалі близька вам політика?

Максим Розумний

Насправді добряче приходиться вдивлятися в політику, з огляду і на тему моєї дисертації. А загалом, іноді це сприймається як похмура дійсність, залежно від настрою. В цілому, цікаво дивитися, що відбувається в країні.

Ольга Буряк

А яка тема дисертації?

Максим Розумний

“Формування суспільної ідеї засобами масової комунікації”.

Світлана Зоріна

Я дуже уважно дивлюсь всі новини, пам’ятаю ще вислів “політика – це концентрований вираз економіки”. І виходячи з того, що я вже 12 років займаюся бізнесом, я дуже уважно слідкую за політичними новинами, тому що реально бізнес і політика дуже зв’язані. По-друге, як для письменниці, для мене також це дуже цікаво, бо мої романи – соціально-кримінальні. І можу казати, що дії в політиці я можу часто прослідкувати у своїх книгах. Мені дуже цікаво, як буде розкладатися той чи інший політичний конфлікт. І часто, коли пишу роман, там є певні політичні зав’язки, які є зараз в Україні. Мені дуже приємно, бо можу вгадати, як розв’яжеться той чи інший конфлікт.

Юлія Жмакіна

Ви нам розкажете. А кримінальний відтінок – це обов’язкова умова не стільки романів, скільки нашої дійсності?

Реально, так. Ми повинні визначитися, що розуміємо під словом “криміналізація”. Це дуже велике поняття, воно і юридичне, і економічне, і психологічне. І зараз коли ми знаходимося у перехідному періоді з одної економічної системи до іншої, відбуваються великі зловживання на різних рівнях влади. І наше суспільство, на мою думку, зараз є дуже криміналізоване.

Була в одній газеті цифра, яка мене вразила. Кожний десятий громадянин України якимось чином брав участь у кримінальних чи адміністративних справах. Це дуже небезпечна цифра.

Юлія Жмакіна

Андрію, і твій погляд на політику очима співака?

Андрій Кузьменко

Парадокс, але вдома не маю українських телеканалів, і українські FM радіостанції практично намагаюся не слухати. Той рівень мене не дуже задовольняє. Я жив більшу частину свого життя близько польського кордону, і звик дивитися більш якісне телебачення і слухати більш якісне радіо, ніж у нас зараз. Українську політику я більше сприймаю через призму європейських супутникових каналів. І оптимізму то мені не додає. Для мене українська політика – такий собі “псевдо-ватиканчик” із фешенебельними машинами, які не зупиняють міліціонери.

Ці політики живуть за своїми правилами, і абсолютно відсунутій контакт з тими людьми, на які нібито вони намагаються працювати. Таке враження, що живуть дві країни за різними законами, одна - узагалі без законів, тобто дві окремі країни.

Ольга Буряк

Шановні гості, Ви напевно чули, в Україні продовжуються протести. Завтра опозиція проводить народний суд над президентом. При всіх звинуваченнях проти Кучми, половина людей підтримує дії опозиції, але на вулицю не йде. Чому – пробує вияснити Сергій Набока.

Сергій Набока (запис)

Український народ страшно невдоволений власним життям. Він на нього постійно нарікає, скаржиться на лиху долю й паскудну владу, яка тільки й уміє, що красти й обдирати посполитих. Згідно із соціологічними опитуваннями, майже половина вважає, що так далі жити неможливо. Опитування різних поважних соціологічних установ у середині та наприкінці вересня показали, що від 44 до 55 % населення хочуть негайної відставки чинного президента. І всяке таке.

Чверть - вважає, що опозиція має нарощувати масштаби протестних акцій, давити на владу. Ще на початку серпня 42% були переконані, що “потрібно активно протестувати проти значного погіршення умов життя”. Цікаво, що про готовність взяти участь у мітингах протесту тоді – у серпні – заявив кожен п'ятий.

І от, питається – де вони? Де всі ті, хто вважає, що так далі жити не можна? Що треба, треба протестувати?

Виявляється, брати участь у акціях протесту має хто завгодно, тільки не “Я”. Насправді – усе не так погано у нашому домі; жити якось можна; хто їх там розбере, за що вони б'ються; хто б не був при владі, аби мене не чіпали; усе одно надурять; від мене нічого ж не залежить; а от у новинах казали, що у Ющенка рейтинг маленький, Тимошенко газом торгувала, а Мороз із Симоненком – сталіністи. Ну їх, нехай уже якось самі борються з режимом, я по телевізору подивлюся...

Абсолютна більшість опитаних повністю не довіряє політичним теленовинам, цілком підтримують діяльність Президента лише щось із 6 відсотків (!), а оце днями в американському Волл стріт джорнел вичитав, що згідно з найостаннішими даними хочуть відставки Кучми вже 71%!

Де вони, де вони ховаються, де, покажіть мені?

І хтось іще буде доводити, що в України немає національної ідеї? Ось вона в дії, ось її прояв, називається – “моя хата скраю”... Схоже, що пересічний українець не дуже добре розуміє, про що йдеться, чого хоче та чи та сторона, але дуже добре знає, де його хата.

І на те ради нема. Хіба що вдатися до наказового способу, ось так: “А ну швиденько на акцію протесту! Чого розсілися? А ну бігма! Пашол!”

Ольга Буряк

Ви погоджуєтеся, що більшість українців мають “хату скраю”, і чи це також ваше кредо, як і більшості українців? Максиме?

Максим Розумний

У мене, як і в кожного дисертанта, одразу ціла концепція з цього приводу. Я би сказав, що у нас є не дві України, а три. Той українець, в якого хата скраю, це якраз той третій (середній) стан, який є опорою стабільності.

Березовський колись говорив: “українські олігархи такі як російські, але без грошей.” Наш третій стан такий само, як скрізь, – опора суспільства, але теж без грошей, дуже бідний.

Коли говоримо, що ознакою третього стану є добробут – це неправда, насправді в нього більш психологічні ознаки.

Так от цей третій стан існує і ще не втратив надію на якесь стабільне життя. Є два інших стани: політичний і маргінальний. Саме там і горять ті конфлікти. Власне, хто сьогодні виходить на маніфестації? Це колишні лідери того “ватиканчику”, про який говорив Андрій, які з якихось причин були викинуті на маргінес, виштовхнуті з того класу – і вони протестують. Як свого часу Богдан Хмельницький.

Юлія Жмакіна

Хіба не є чеснотою пробачати минуле і думати, що людина змінилася?

Максим Розумний

Я ж не політик, тому не збираюся пробачати чи не пробачати. Я аналізую, говорю про соціальне обличчя людей.

Тобто це цілком нормально, я недаремно згадав Хмельницького. У принципі - герой національної історії. Не образили б його тоді – невідомо як би пішла історія.

Але я не згадав про ще одну Україну – маргінальну, тобто ті, кого витиснули навіть із середнього помірнозабезпеченого класу. Ті, хто втратив будь-яку надію на будь-що.

Радикалізм, а насправді екстремізм, може виникнути, якщо цей середній громадянин -” хата скраю” – перейметься радикалізмом тих, хто “зверху”, або радикалізмом тих, хто “знизу”. Найстрашніше, коли тих, хто “знизу”. І влада сьогодні спонукає якраз до такого “нижнього радикалізму”. Бо “верхній” оголошується злочином. І це прямий шлях до диктатури.

Власне, все, що відбувається в Україні, є дуже цікавим. Це велика проблема наших оглядачів, журналістів, письменників, що вони не люблять цієї реальності. Росіяни теж мали такі комплекси, як ми, але вони полюбили свою реальність. І психологічно вони свою кризу, свою меншовартість – те, що я бачу в маскульті, в політиці – починають долати. Ми свої комплекси задавлюємо. Ми не хочемо бачити своєї реальності, не хочемо її любити. А треба.

Ольга Буряк

Ми приймаємо Вашу критику. Світлано й Андрію, яка Ваша позиція? Ви погоджуєтеся, що більшість українців мають свою хату з краю?

Світлана Зоріна

Я підтримую Максима, тому що на сьогодні, якби спитали про мене, я можу казати, що так, дуже багато з того, що відбувається зараз в Україні, я не можу підтримати. Але я точно так само можу казати, що на всі останні демонcтрації я б не вийшла, тому що я реально не підтримую людей, які провокують ці демонстрації. Я згодна з Максимом,тому що мені теж здається, що якби цих людей не відкинулу від якогось там великого шматка, то тоді б вони якимось чином свої інтереси підкорювали і не організовували б оці маніфестації.

Мені здається, що проблема не в Кучмі особисто, ні в Тимошенко особисто, проблема у системі і цю систему порібно створювати. Я розумію, що це не можна зробити за два роки. Зараз абсолютно всі журналісти реально представляють позицію якоїсь партії, чи якоїсь влади. Тому що вони абсолютно всі, якимоь чином,( я не можу цього сказати про радіо «Свобода», чи якихось не українських журналістів), заангажовані у цій політиці. Я на це дивлюсь, як на лайку двох кланів, чи трьох, чи чотирьох.

Ольга Буряк

Я хотіла запитати Андрія Кузьменка, ті на Заході, хто знайомий із ситуацією в Україні, розрізняють між Україною, українським народом та українським керівництвом (президентом). Ви для себе це розрізняєте? Для вас це одне ціле, чи окремі несумісні поняття?

Андрій Кузьменко

Чесно кажучи, вже ні. Десь років 7 не розрізняю абсолютно. Для мене це якісь не реальні речі, які, на мою думку, не мають абсолютно ніякого впливу одна на одну. Це речі, які існують незалежно одна від одної.

Ще хочу сказати, мені в якийсь момент аж незручно стало, тому що у мене реально «хата з краю». Я живу на самому краю Києва біля лісу. І так дивлюся у вікно у той темний ліс і час від часу приїжджаю у центр Києва і потрапляю на ті демонстрації, які тут були... І що саме страшне, вони мене не переконали, на них не було жодної молодої людини. Я дивився по телевізору антилюпенівські демонстрації у Парижі. Там була одна молодь.

Юлія Жмакіна

А як ти думаєш, чому: тому що опозиція неспроможна платити співакам? Влада платить за агіттури, у яких беруть участь популярні гурти. Але це також багатьма людьми не сприймається. Чому зараз немає, наприклад, агіттурів підтримки акції «Кучму, геть!»?

Андрій Кузьменко

А вони не потрібні нікому взагалі ті агіттури. Як показала практика, вони не переконують нікого. Усі мають голову на плечах і самі собі аналізують.

Ольга Буряк

Тобто, вони відвідують концерти, а голосують по своєму?

Андрій Кузьменко

Так, звичайно. Вони йдуть собі на концерти попити пива, поскакати, але роблять абсолютно інакші висновки.

Ольга Буряк

У нас на зв’язку слухач. Будь ласка, Ви в ефірі.

Слухач

Я хотів би запитати красне письменство ось таке: усі ми рівняємося на Шевченка. Якби він з’явився в наш час, він би сказав: «Гірше ляха свої діти її розпинають» та «Латану свитину з каліки знімають». Це сентенція політичної ситуації в Україні. Але, на жаль, у нас за 11 років не з’явилося не лише Шевченка, а будь-якого, який би це сказав, хоча б іншими словами. На Вашу думку чому і доки письменство буде таке безлике й аполітичне?

Максим Розумний

Щодо Шевченка, я, взагалі, маю великі сумніви, що він міг би з’явитися в наш час. Це для мене цілком раціональна сентенція. Річ у тому, що в часи Шевченка започатковувалася нова віра - віра в народ. Була віра в те, що є якийсь гарант справедливості, той, хто береже дух нації - народ.

Думаю, що в наш час, в принципі, віра в народ утрачена. Насправді, політики маніпулюють, якось намагаються впливати, і письменники, у принципі маніпулюють, Загалом, постмодернізм - це суцільна маніпуляція. Але це ознака того, що в народ вже ніхто не вірить. Тому пафос Шевченка має швидше такий виховний характер. На сьогодні виникає інший пафос, такий, наприклад, як в Андрія.

Світлана Зоріна

Незважаючи на те, що я розмовляю щоденно російською мовою, але дуже люблю Україну. Я така, можна сказати, яскрава патріотка. Мені здається, якщо казати про риси українського народу, про якийсь патріотизм,( я не кажу про національну ідею, я не закликаю, щоб усі розмовляли українською мовою), якщо кожна людина буде не дуже часто обговорювати політичні події у парламенті, а кожну годину питати себе: «Що ти зробив для того, щоб в Україні було гарно?», мені здається - це більш важливо, чим, наприклад, виходити на демонстрацію на підтримку, чи не підтримку Кучми. Якщо кожна людина прийде до свого сусіда і запитає: «Чим тобі допомогти?», чи, наприклад, на роботі зробить, щоб його люди регулярно отримували заробітну платню, для мене це людина, яка любить Україну.

Ольга Буряк

У прямому ефірі Вечірня Свобода. Телефон для ваших дзвінків 490 29 05. Сьогодні ви маєте можливість поспілкуватися з нашими гостями: бізнесменом і письменницею Світланою Зоріною. Вона власник найбільшої столичної книгарні "БУКВА". З нами також у студії ще двоє молодих людей - рок-зірка Андрій Кузьменко – соліст гурту Скрябін та молодий філософ, докторант Київського університету - Максим Розумний.

Шановні слухачі! 14 жовтня виповнюється 60 років Українській Повстанській армії. Цій темі ми присвячуємо сьогодні передачу «Ми український народ: національно-етнічна мозаїка», яка вийде в ефір після Вечірньої Свободи.

Отже, зараз у «Вечірній Свободі» ми говорили переважно про те, чим живуть, чим дихають у самій Україні, а тепер я хочу перевести розмову - на погляд на Україну ззовні.

У бурхливі дні до України ідуть важливі делегації. Завтра з – Ради Європи, післязавтра американці приїдуть перевіряти, де «Кольчуги», які начебто Кучма відправив Саддаму Хусейну. Подробиці навколо цих події ви почуєте у передачі Україна й світ о 10 вечора.

Я розумію, що ці кляті радари вже усім набридли, про них складають легенди і навіть пісні. Слухачам очевидно відомий мотив стрілецького маршу «Лента за лентою».

Так от уже є варіант пісні з кольчугою. Юлія, може Ви там процитуєте слухачам новий марш української «Кольчуги».

Юлія Жмакіна

Сьогодні ми отримали найсвіжіший варіант української стрілецької пісні.

Продали Україну російським ватажкам, Тепер продайте зброю іракським катам.

Приспів

Гей, радар за радаром, Кольчугу продавай Козацькі Кольчуги Саддаму передай.

Андрію, у принципі, десь можна таке заспівати в Україні?

Андрій Кузьменко

Безумовно. Трохи з римою тут біда, але не рима тут головна.

Вживаємо Йорданчика, маршрут він знає, Сто мільйонів баксів гаранту перешле.

Приспів

Гей, ленту за лентою набої продавай, Іракські гармати гарантові придбай.

Це справжній хіт.

Ольга Буряк

А чи знайде українська «Кольчуга» відображення в ваших романах?

Світлана Зоріна

Думаю, що ні. Абсолютно усі романи, які я написала вони дійсно соціально-кримінальні. Але я думаю, що великий мій плюс у тому, що я часто зображаю ті події, про які я можу говорити, про ті, які якимось чином торкнулося мене. Радари і «Кольчуги» пройшли мимо мене, тому про них я нічого написати не можу.

Ольга Буряк

Залишимо радари, тому що навколо цього питання поки що суцільна таємниця. Звернімося до інших питань.

Через півтора року в Європі, по сусідству з Україною, має постати одне з найбільших об’єднань світу. На початку 2004 року частиною Європейського Союзу стануть ще 10 держав, 3 з них – сусідки України, ще 3 – колишні балтійські, братні Україні по союзу, республіки. Кажуть, що розширення Європи виходить на фінішну пряму, що на цьому Євросоюз зупиниться. Також кажуть, що Україна змарнувала свій шанс стати частиною Європи. Ви особисто, шановні гості, шкодуватимете за цим, якщо це дійсно так?

Максим Розумний

Так от, як людина непоінформована, я маю великі сумніви стосовно того, що мені говорять, на відміну від інших, можливо, громадян України. Така постановка питання, що Україна змарнувала свій шанс для мене - дещо сумнівна річ. Можливо, Україна цього шансу і не мала. Можливо, Україна стала об’єктом чиєїсь гри, в якій від неї цей фінал мало в чому залежав. Можливо, ні. Але загалом це сумно, тому що Україна нічого не запропонувала. Найбільше мене пригнічує, що нас весь цей час, 10 років, кудись затягували, а ми нічого не хотіли. А те, що у нас на Заході буде «залізний» кордон, а на Сході, ніби -то, навпаки, то що ж... Я російську ще не забув.

Юлія Жмакіна

Світлано, Ви багато подорожуєте й можете уявляти собі Україну з того боку кордону. Ви шкодуватимете, за тим, що Україна щось втрачає?

Світлана Зоріна

Я послухала Максима і можу сказати, що це така типова українська позиція. Україну кудись затягували, вона стала об’єктом якоїсь гри... Якщо говорити про людину, то, на мою думку, якщо щось із мною відбувається не так, то причина у мені самій. Те ж саме можна сказати про Україну. А мені здається, що Україна якась така дівка, яка абсолютно нічого не може - у гру якусь засунули...Це недостатньо для української гідності. Мені здається, що Україна сама собі зробила такий шлях, і на цей період ми це реально маємо. Але, якщо ми передивимось якісь свої проблеми, щось зробимо з економікою, переробимо свою зовнішню політику, яка буде більше дотримуватися національної ідеї, то, мені здається, цей шанс є завжди.

Юлія Жмакіна

А що заважає?

Світлана Зоріна

Реальна проблема є в кожному з нас, тому що ми повністю не використовуємо те, що кожна людина може зробити на своєму місці. Мені здається, що зараз ми маємо той уряд, якого ми достойні. Ми це маємо на 2002 рік. Я оптимістка і, може, до 2006 року в нас багато чого зміниться, якщо змінимося ми самі.

Ольга Буряк

В нас є запитання від слухачки.

Слухачка

Шановні панове, був такий вислів, що молодь не приймає участі в акціях, що йдуть літні люди. Ви не бачите, що влада залякує молодь - в інститутах, гуртожитках, усюди? В мене син - аспірант, 26 років, в моєї подруги - юрист. Ми завтра будемо приймати участь у цих акціях, але синів ми не відпускаємо, тому що влада злочинна, і ми не знаємо, що вона може зробити з нашими синами.

Ольга Буряк

Дякуємо за дзвінок. У нас у студії докторант Київського університету, і, може, є якраз нагода в нього запитати, чи залякують там молодь, щоб вона не ходила на акції.

Максим Розумний

Перевага докторанта, що він не мусить безпосередньо контактувати зі студентами.

Юлія Жмакіна

Але факти залякування були, і ми про них розповідали.

Максим Розумний

Я би зауважив не як докторант, а як активний учасник студентських заворушень 90-го року, що не такими страшними речами сьогодні лякають. Тоді був КДБ, було набагато страшніше. Зараз інше покоління, в якого інші цінності й інша психологія.

Юлія Жмакіна

Про молодь казав Андрій Кузьменко.

Андрій Кузьменко

Я констатував факт. Як справжній українець я мушу захистити все-таки свою персону. Чому я не ходжу на ці демонстрації? В мене набагато дієвіша зброя – я роблю музику. Напевно, «Скрябін» - єдина група із соціальною направленістю в Україні, і альбом 2 роки тому «Модна країна» є страшніший за будь-яку демонстрацію. Його не популяризують, тому що радіостанції бояться використовувати ті пісні в ефірі. Якщо ти послухаєш їх більше, ніж 2 рази, то ти стаєш уже патріотом, навіть, якщо був противником України. Я закликаю тих, хто дзвонив, - купіть той альбом і дайте переписати знайомим, і ви побачите, що навколо вас буде змінюватися.

Ольга Буряк

Це вже самореклама. Сьогодні Міжнародна група у боротьбі з фінансовими зловживаннями вирішила залишити Україну в «чорному» списку країн, де відмивають брудні гроші. Україна залишилася там разом з островам Кука, Єгиптом, Гренадою, Гватемалою, Індонезією, Нігерією, Філіппінами, - загалом у тому списку 14 країн і територій. Сьогодні з нього усунули Росію. Пані Зоріна, Ви підприємець, прагматик. Ви відчуваєте, що працюєте в державі, де відмивають брудні гроші, де процвітає корупція, в державі, якій зараз загрожують економічні санкції? Якою мірою Вам важливо знати, що Вашу державу оцінюють як третій світ, де не діють нормальні демократичні закони ринку?

Юлія Жмакіна

І як часто Вам доводиться давати хабарі, щоб «просунути» свій бізнес, порозумітися з чиновництвом?

Світлана Зоріна

Ви можете прочитати усі 5 моїх романів і можете сказати, як я оцінюю ситуацію, в якій я живу і роблю бізнес. Але я маю юридичну освіту і можу сказати, що я ніколи і нікому не даю хабарі, а якщо я їх і даю, то так швидко про це забуваю, що мені не хочеться згадувати. Більше того, можу сказати, що якщо в мене їх беруть, то я така щаслива.

Ольга Буряк

А Вам, Світлано, дають?

Світлана Зоріна

А це - реальна ситуація в Україні.

Юлія Жмакіна

Корупційна?

Світлана Зоріна

Реально можемо казати, що це є. За останні 10 років, а я в бізнесі вже 12 років, є покращення. Можу сказати, що дійсно, є покращення.

Ольга Буряк

А в чому покращення?

Світлана Зоріна

Якщо я згадую 90-й рік, наприклад, перевірки фірм, то зараз це робиться більш цивілізовано. Якщо я беру 97-й рік, наприклад, обшуки у мене на роботі чи вдома і зараз, то можу сказати, що це вже сервіс як у п’ятизірковому готелі.

Юлія Жмакіна

Які покращення? Система ж не змінювалася.

Світлана Зоріна

Я не зовсім згодна, що система не змінювалася. За 10 років щось змінюється. Сьогодні, наприклад, до мене прийшла людина з правоохоронної системи, і я почуваю себе абсолютно нормально. Ми розмовляли, ми розуміємо, що живемо в цій країні, що є якісь проблеми. Але я дуже добре пам’ятаю, наприклад, 92-й рік, це було жахливо. Зараз з 10 людей, які до мене приходять, набагато менше стало тих, які використовують своє службове становище. Думаю, що зараз корупційна система пішла нагору.

Ольга Буряк

Слухач сказав, що в Україні зараз немає героя, немає свого Шевченка. Як Ви думаєте, хто сьогодні герой в Україні - політик, бізнесмен чи, може, музикант?

Максим Розумний

Коли я аналізував нашу політичну ситуацію, то виник такий проект. Якби Віктор Ющенко став патріархом України, то він би став героєм. Думаю, що церковний діяч, мабуть, сьогодні герой України.

Андрій Кузьменко

Я згоден із Максимом на 50%. В кожному селі мають героя, то є священик. Але є дуже велика проблема, тому що в Україні героїв шанують вже коли вони пішли з цього світу живих. Чорновіл, Яремчук - тих людей почали звеличувати, коли вони, фактично, вже нічого доброго не могли зробити.

Світлана Зоріна

Для мене поняття героя трансформується. 5 років тому для мене були одні герої, зараз - інші. Мені здається, це нормальна ситуація. На жаль, зараз у мене немає героя в політиці.

Ольга Буряк

Дорогі слухачі! Шановні гості! Дякуємо вам за участь у Вечірній Свободі. Час прощатися! Я нагадую, з нами сьогодні були бізнесмен і письменниця Світлана Зоріна, філософ і поет, докторант Київського університету Максим Розумний та соліст гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG