Івано-Франківськ, 16 жовтня 2002 - Після продажу монополію на друк отримає новий власник підприємства.
На Прикарпатті завжди існували проблеми з випуском поліграфічної продукції. Після другої світової війни численні друкарні були закриті, а їхнє майно розграбоване. Зрештою, область була оголошена стратегічно важливою за рахунок розміщення в Карпатах численних військових баз і відповідно закритою для в'їзду іноземців. В області збереглася єдина велика друкарня. Вона знаходиться в Івано-Франківську. Нещодавно голови обласної держадміністрації та обласної ради відвідали це підприємство. Воно й дотепер друкує левову частину газет, які випускаються в регіоні. Голова обласної держадміністрації відразу ж заявив про приватизацію підприємства. Варто наголосити, що в обласну друкарню вже давно не вкладалося ніяких вагомих коштів. Вартість підприємства згідно з оцінками авдиторів ледве перевищує 3 мільйони гривень. Отож, найбільш цінною є пристосована до таких потреб будівля в центрі міста. До друкарні вже приходили якісь підприємці з Києва і відверто сказали: “Ми загалом приїжджали на Івано-Франківщину в інших справах, однак голова обласної держадміністрації запропонував подивитись на друкарню. Можливо, ми її купимо”. Не купили цього разу. Не варто бути проникливим аналітиком, щоб не зрозуміти, що продаж обласної друкарні в приватні руки, а не, скажімо, передання його у власність трудового колективу – це автоматично надання монополії якомусь одному підприємцю на випуск поліграфічної продукції. Зрештою, він може нічого і не друкувати, а використати приміщення в інших потребах. А як відомо, нема поліграфії – нема політичних клопотів. А газети, зрештою, можна друкувати й за межами області. Принаймні так неофіційно заявляють чиновники з обласної держадміністрації. От чи лише зможуть це робити газети, які не мають державної фінансової підтримки. А таких на Івано-Франківщині одиниці, і їх, як правило, називають опозиційними. Тому продаж обласної друкарні з цього погляду це не лише вирішення долі окремого підприємства, але й відповідь на питання, бути чи не бути значній частині газетних видань області у майбутньому.
На Прикарпатті завжди існували проблеми з випуском поліграфічної продукції. Після другої світової війни численні друкарні були закриті, а їхнє майно розграбоване. Зрештою, область була оголошена стратегічно важливою за рахунок розміщення в Карпатах численних військових баз і відповідно закритою для в'їзду іноземців. В області збереглася єдина велика друкарня. Вона знаходиться в Івано-Франківську. Нещодавно голови обласної держадміністрації та обласної ради відвідали це підприємство. Воно й дотепер друкує левову частину газет, які випускаються в регіоні. Голова обласної держадміністрації відразу ж заявив про приватизацію підприємства. Варто наголосити, що в обласну друкарню вже давно не вкладалося ніяких вагомих коштів. Вартість підприємства згідно з оцінками авдиторів ледве перевищує 3 мільйони гривень. Отож, найбільш цінною є пристосована до таких потреб будівля в центрі міста. До друкарні вже приходили якісь підприємці з Києва і відверто сказали: “Ми загалом приїжджали на Івано-Франківщину в інших справах, однак голова обласної держадміністрації запропонував подивитись на друкарню. Можливо, ми її купимо”. Не купили цього разу. Не варто бути проникливим аналітиком, щоб не зрозуміти, що продаж обласної друкарні в приватні руки, а не, скажімо, передання його у власність трудового колективу – це автоматично надання монополії якомусь одному підприємцю на випуск поліграфічної продукції. Зрештою, він може нічого і не друкувати, а використати приміщення в інших потребах. А як відомо, нема поліграфії – нема політичних клопотів. А газети, зрештою, можна друкувати й за межами області. Принаймні так неофіційно заявляють чиновники з обласної держадміністрації. От чи лише зможуть це робити газети, які не мають державної фінансової підтримки. А таких на Івано-Франківщині одиниці, і їх, як правило, називають опозиційними. Тому продаж обласної друкарні з цього погляду це не лише вирішення долі окремого підприємства, але й відповідь на питання, бути чи не бути значній частині газетних видань області у майбутньому.