Белград, 17 жовтня 2002 – Чотириста п’ятдесят тисяч виборців у неділю обиратимуть 75-ох депутатів республіканського парламенту, який у недалекому майбутньому міг би стати парламентом незалежної Чорногорії. Усе залежить від того чи більшість проголосує за реформаторську проєвропейську коаліцію, яку очолює президент Чорногорії Міло Дюканович чи за просербські сили з коаліції “Разом за зміни”. Просербська коаліція донедавна називалася “Разом за Югославію”. Оскільки Белград і Подґоріца досягли домовленості про перейменування Югославії, коаліція була змушена змінити назву. Просербський блок у минулому підтримував Слободана Мілошевича, наразі – президента Югославії Воїслава Коштуніцу. Дюкановичева Демократична партія соціалістів та її партнери соціал-демократи сподіваються, що прив’язаність їхніх опонентів до Белграда відверне виборців від сербської коаліції.
Третім значним чинником у боротьбі за владу є Ліберальна партія, яка одночасно виступає за незалежність Чорногорії й проти президента Дюкановича, який, на думку лібералів, править республікою недемократичними методами. Ймовірно, що саме від цієї партії, яка звичайно має сімох-вісьмох депутатів, залежатиме хто сформує новий уряд після виборів. Партії національних меншин – етнічних албанців, мусульман та хорватів – досі підтримували Дюкановичевих самостійників.
Президент Чорногорії у передвиборчій кампанії наполягав на тому, що республікою більше ніколи не буде правити Белград та, що стосунки з Сербією залишаться стабільними. Він і його команда, так само як і їхні опоненти, ходили від села до села, запевняючи громадян, що йдеться про історичні вибори та що дорогоцінним буде кожний голос. З огляду на глибоку поляризацію, тобто подільність населення на самостійників і просербів, в цьому є чимало правди. Згідно з опитуваннями, різниця між ними становить лише кілька відсотків, а це значить – кілька тисяч голосів.
На думку незалежних оглядачів, передвиборча кампанія була досі найбруднішою. Опоненти одні одних називали “нацистами”, “шкідниками”, “злодіями”, “моральними карликами”, “політичними проститутками” тощо.
За офіційними даними, 15 відсотків виборців – неграмотні або напівграмотні, а 40 відсотків завершили лише початкову школу. Тринадцять відсотків громадян Чорногорії належить до категорії бідних, оскільки заробляють менше від 120 євро на місяць.
А щодо виборів президента, Міло Дюканович висловив упевненість, що на чолі Чорногорії й після 15 січня наступного року, коли завершається його мандат, залишиться людина демократичного й проєвропейського спрямування. Він не відповів на запитання чи знову буде балотуватися.
Третім значним чинником у боротьбі за владу є Ліберальна партія, яка одночасно виступає за незалежність Чорногорії й проти президента Дюкановича, який, на думку лібералів, править республікою недемократичними методами. Ймовірно, що саме від цієї партії, яка звичайно має сімох-вісьмох депутатів, залежатиме хто сформує новий уряд після виборів. Партії національних меншин – етнічних албанців, мусульман та хорватів – досі підтримували Дюкановичевих самостійників.
Президент Чорногорії у передвиборчій кампанії наполягав на тому, що республікою більше ніколи не буде правити Белград та, що стосунки з Сербією залишаться стабільними. Він і його команда, так само як і їхні опоненти, ходили від села до села, запевняючи громадян, що йдеться про історичні вибори та що дорогоцінним буде кожний голос. З огляду на глибоку поляризацію, тобто подільність населення на самостійників і просербів, в цьому є чимало правди. Згідно з опитуваннями, різниця між ними становить лише кілька відсотків, а це значить – кілька тисяч голосів.
На думку незалежних оглядачів, передвиборча кампанія була досі найбруднішою. Опоненти одні одних називали “нацистами”, “шкідниками”, “злодіями”, “моральними карликами”, “політичними проститутками” тощо.
За офіційними даними, 15 відсотків виборців – неграмотні або напівграмотні, а 40 відсотків завершили лише початкову школу. Тринадцять відсотків громадян Чорногорії належить до категорії бідних, оскільки заробляють менше від 120 євро на місяць.
А щодо виборів президента, Міло Дюканович висловив упевненість, що на чолі Чорногорії й після 15 січня наступного року, коли завершається його мандат, залишиться людина демократичного й проєвропейського спрямування. Він не відповів на запитання чи знову буде балотуватися.
