Київ, 18 жовтня 2002 – Те, що ця галузь потребує більшого фінансування, не викликає сумніву, проте за цією метою (тобто збільшення фінансування) стоять глибинні інтереси багатьох кіл. Характерно, що ініціативу з проведення акції протесту з вимогою збільшення фінансування вугільної галузі взяла на себе Профспілка працівників вугільної промисловості, яку ще інакше називають офіційною або одержавленою – через вплив на неї керівництва шахт та владних структур. Саме цим, на думку лідера Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця, пояснюються особливості проведеної акції.
Михайло Волинець
Цю акцію почали міністр палива й енергетики Віталій Гайдук і губернатори у вугільних регіонах, представники і підконтрольні Донецькому клану, тому зрозуміло, що акції насправді немає. Є оголошення й брехня. А та брехня шкодить, насамперед, гірникам, тому що реально не буде вирішено питання щодо збільшення фінансування вугільної галузі. А брехня ось саме в чому полягає: було видобуто ту саму кількість вугілля, як і в будь-якому робочому режимі. Ми знаємо, коли страйк триває – яку протидію влада створює, міліція, директори, міністри і так далі. А засоби інформації дружно говорять, що 130 шахт страйкує. Назвіть хоч одну шахту, де цей страйк відбувається, де залізничні рейки перекриті.
Микола Закалюжний
Лідер Профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов такі звинувачення відкидає й посилається на рішення очолюваної ним організації. Утім, парламентських методів задля збільшення фінансування галузі офіційна профспілка також не відкидає. Говорить
Віктор Турманов
Ухвалено бюджет у першому читанні, тепер буде доопрацювання цього бюджету, ми включаємося до цієї справи. Зберемося знову профспілкою і визначимося – подальші наші дії. Уряд пропонує два мільярди двісті тридцять п’ять мільйонів гривень. Бюджетний комітет додав триста шістдесят сім мільйонів гривень – і виходить два мільярди шістсот два мільйони гривень на вугільну галузь. А програма «Українське вугілля», яку затвердив кабінет міністрів – 5, 2 мільярда гривень.
Микола Закалюжний
Проблеми вугільної галузі є не тільки в Україні, проте Україна є прикладом того, де їх не бажають вирішувати. Чому так відбувається? Відповідає
Михайло Волинець
З одного боку йде вимагання, щоб з бюджету збільшити фінансування, а з другого – замовчування про те, що галузь пограбована самим Донецьким кланом. І коли ж це пограбування закінчиться? Коли зрештою обласна, місцева влада почне допомагати виправленню ситуації? Потрібен комплекс заходів, щоб галузь почати виводити з кризи. Це, по-перше, збільшення бюджетного фінансування, а по-друге – ліквідувати грабіжницький бартер, ліквідувати монополізм, передбачити реальні тендери, а не на папері і на користь тих же кланових донецьких кіл. Ліквідувати також монополізм на постачання обладнання, матеріалів на шахти, тому що вугілля забирається посередниками одними і тими ж – «Арс», «Данкл», «Індустріальний світ Донбасу», за якими стоять Віталій Гайдук. Ренат Ахметов, ті фірми постачають обладнання на шахти по завищених цінах – у два–три рази. Тому шахти вони зробили банкротами, залежними від себе.
Микола Закалюжний
Як засвідчує міжнародний досвід, рівень тінізації економіки, неодмінно позначається на політиці, негативно впливає на соціальні й економічні права, на рівень демократизації суспільства. Останні роки засвідчують про те, що ця тенденція посилюється. Незалежна профспілка гірників України, як і інші організації вільних профспілок, має певний вплив, але його ще недостатньо для того, щоби влада з ним рахувалася. Зате інші фактори: низький рівень довіри суспільства до владних структур, стагнація у вугільній галузі є тим чинником, який змушує шахтарів, незалежно до якої профспілки вони належать, задуматися над своєю роллю щодо майбутнього галузі і держави.
Михайло Волинець
Цю акцію почали міністр палива й енергетики Віталій Гайдук і губернатори у вугільних регіонах, представники і підконтрольні Донецькому клану, тому зрозуміло, що акції насправді немає. Є оголошення й брехня. А та брехня шкодить, насамперед, гірникам, тому що реально не буде вирішено питання щодо збільшення фінансування вугільної галузі. А брехня ось саме в чому полягає: було видобуто ту саму кількість вугілля, як і в будь-якому робочому режимі. Ми знаємо, коли страйк триває – яку протидію влада створює, міліція, директори, міністри і так далі. А засоби інформації дружно говорять, що 130 шахт страйкує. Назвіть хоч одну шахту, де цей страйк відбувається, де залізничні рейки перекриті.
Микола Закалюжний
Лідер Профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов такі звинувачення відкидає й посилається на рішення очолюваної ним організації. Утім, парламентських методів задля збільшення фінансування галузі офіційна профспілка також не відкидає. Говорить
Віктор Турманов
Ухвалено бюджет у першому читанні, тепер буде доопрацювання цього бюджету, ми включаємося до цієї справи. Зберемося знову профспілкою і визначимося – подальші наші дії. Уряд пропонує два мільярди двісті тридцять п’ять мільйонів гривень. Бюджетний комітет додав триста шістдесят сім мільйонів гривень – і виходить два мільярди шістсот два мільйони гривень на вугільну галузь. А програма «Українське вугілля», яку затвердив кабінет міністрів – 5, 2 мільярда гривень.
Микола Закалюжний
Проблеми вугільної галузі є не тільки в Україні, проте Україна є прикладом того, де їх не бажають вирішувати. Чому так відбувається? Відповідає
Михайло Волинець
З одного боку йде вимагання, щоб з бюджету збільшити фінансування, а з другого – замовчування про те, що галузь пограбована самим Донецьким кланом. І коли ж це пограбування закінчиться? Коли зрештою обласна, місцева влада почне допомагати виправленню ситуації? Потрібен комплекс заходів, щоб галузь почати виводити з кризи. Це, по-перше, збільшення бюджетного фінансування, а по-друге – ліквідувати грабіжницький бартер, ліквідувати монополізм, передбачити реальні тендери, а не на папері і на користь тих же кланових донецьких кіл. Ліквідувати також монополізм на постачання обладнання, матеріалів на шахти, тому що вугілля забирається посередниками одними і тими ж – «Арс», «Данкл», «Індустріальний світ Донбасу», за якими стоять Віталій Гайдук. Ренат Ахметов, ті фірми постачають обладнання на шахти по завищених цінах – у два–три рази. Тому шахти вони зробили банкротами, залежними від себе.
Микола Закалюжний
Як засвідчує міжнародний досвід, рівень тінізації економіки, неодмінно позначається на політиці, негативно впливає на соціальні й економічні права, на рівень демократизації суспільства. Останні роки засвідчують про те, що ця тенденція посилюється. Незалежна профспілка гірників України, як і інші організації вільних профспілок, має певний вплив, але його ще недостатньо для того, щоби влада з ним рахувалася. Зате інші фактори: низький рівень довіри суспільства до владних структур, стагнація у вугільній галузі є тим чинником, який змушує шахтарів, незалежно до якої профспілки вони належать, задуматися над своєю роллю щодо майбутнього галузі і держави.
