Доступність посилання

ТОП новини

У процесі над колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем свідчило й двоє сербських журналістів


У процесі над колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем свідчило й двоє сербських журналістів

Белград, 22 жовтня 2002 – З цього приводу у белградській пресі точаться завзяті дебати на тему: чи свідчення перед судом сумісне із професійною етикою.

Журналісти Деян Анастасієвич і Йован Дулович протягом дев’яностих років у часопису “Време” й щоденній газеті “Політика експрес” надрукували сотні матеріалів про криваві події у Хорватії, Боснії й Герцеговині та у Косові. Читачам від їхніх матеріалів, як кажуть, не раз волос дибом ставав. Молодший з них, Анастасієвич, через погрози був навіть змушений тимчасово виїхати з країни.

Звичайно, було й немало подробиць, про які вони тоді не були в змозі писати. На приклад, не було дозволено повідомляти, які підрозділи брали участь у військово-поліцейських операціях та хто керував ними. Перед Трибуналом вони говорили саме про такі подробиці. На відміну від більшості свідків, які перед судом, як пише одна сербська газета, стали жертвою Мілошевичевої “демагогічної елоквенції” й часто плутали імена, назви місцевостей та інші факти, журналісти були спокійними і не проявляли страху. Ба навіть зауважували підсудному під час перехресного допиту, щоби не ставив запитань, які не стосуються справи.

Багато кому не сподобалася така роль журналістів. Одні кажуть, що журналіст за свою діяльність відповідає лише перед судом громадськості, тобто глядачів, слухачів і читачів, та що свідчення перед судом несумісне із професійною мораллю. Націоналістичні кола й прихильники Мілошевича йдуть ще далі: вони двох кореспондентів називають зрадниками, слугами ворогів сербського народу, співробітниками спецслужб тощо. А невідомі особи погрожували Анастасієвичу й Дуловичу фізичним знищенням.

Газета “Данас” з цього приводу пише, що більшість громадян Сербії прагне забути неприємне минуле, зокрема –злочини скоєні, сербами. Не частина, а більшість. Через це безпосереднім свідкам нині важче, аніж було в час військових операцій. А близька до уряду газета “Політика” в аналізі свого військового коментатора, колишнього генерала, робить такий висновок: “Якщо свідчення двох колег освітить хоча частину темряви, в якій балканська воєнна мафія водила справжніх патріотів на смерть, а при цьому грабувала й чинила злочини – то було варто свідчити”. На його думку, двох журналістів осуджують ті, хто прагне відмити кошмарну біографію.

Полеміка продовжиться й після повернення журналістів із Гааги. Виявляється, що небезпечно не лише там де свистять кулі й падають бомби. Небезпечно говорити правду якої люди не хочуть чути.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG