Прага, 22 жовтня 2002 – Нещодавно географи у Мінську оголосили, що в результаті їхніх обчислень географічний центр Європи є на північному сході Білорусі. Так чином, Білорусь стала вже п’ятою державою, що виборює право називатися центром Європи.
Вважатися центром Європи – символічно і престижно, особливо для зубожілих пострадянських держав, які хоч так намагаються довести, що вони не гірші, від своїх західноєвропейських сусідів.
Крім білорусів, жити у центрі Європи хочуть литовці, поляки, словаки, і, звичайно ж, українці. Тут йдеться не лише про символ національної гордості, але і про можливість заробити непогані гроші на туризмі. Підприємливі литовці ще з початку 1990х рекламують свій Парк Європи неподалік місця, де за обрахунками Французького Національного Географічного Інституту є центр Європи. Говорить французький географ Жан Жорж Аффольдер: «Ми встановили, що центр Європи є в Литві, неподалік села Порнусцес».
Як говорить Ґінтарас Каросас, один із скульпторів, чиї твори розміщено у парку поблизу села Порнусцес, Парк Європи відвідує майже сімдесят тисяч туристів щороку: «У нас тут цілий музей просто неба. Ми створили інфраструктуру, побудували адміністративні будинки та художній центр, куди з’їжджаються митці з цілого світу». За словами скульптора, цей парк відіграє і політичну роль в Литві. День Європи, який литовці святкують 9 травня, відзначається саме у Парку Європи за участю глави держави та уряду.
Про те, що саме Литва є у географічному центрі Європи французькі вчені оголосили у 1989 році, і тоді це мало чималий поштовх для литовського руху за незалежність, нині це додає почуття впевненості на шляху до об’єднаної Європи. Однак, інші країни не погоджуються поступитися литовцям званням центру Європи, тим більше, що їхні претензії на цей титул є набагато старшими. Так, наприклад, дослідник Польської Академії Наук Єжи Островський говорить, що саме у Польщі, поблизу містечка Соховола, неподалік Бєлостока. Польські географи довели це ще у 18 столітті, говорить Єжи Островський, і немає причини, чому зараз це має змінитися.
Словаки вважають центром Європи містечко Кремніца, хоч ніхто поза Словаччиною не підтвердив цього офіційно. Українці ж у своїх претензіях на володіння центром Європи посилаються на авторитет Академії Наук Австро-Угорщини. Неподалік містечка Рахів, по дорозі на Ужгород у 1887 році австро-угорські географи поставили пам’ятний знак, на якому написано, що за допомогою точних приладів, вироблених в Австрії та Угорщині, було вирахувано центр Європи, і він є саме тут.
Проте сучасні французькі вчені говорять, що їхні методи - інші і надійніші від тих, що їх використовували понад 200 років тому. «Існує декілька визначень «центру», - говорить географ із Французького Національного Географічного Інституту Жан Жорж Аффольдер. - Усе залежить від того, яке визначення обере конкретна країна. Можна, наприклад просто порахувати середнє значення довготи й широти, але це – дуже спрощений підхід. Ми базуємо своє визначення на понятті «центр тяжіння».
Виходячи з цього, географічний центр Європи є у Литві, але українцям це не мало би завадити прямувати туди, де є політичний центр Європи – місто Брюссель, у Бельгії.
Вважатися центром Європи – символічно і престижно, особливо для зубожілих пострадянських держав, які хоч так намагаються довести, що вони не гірші, від своїх західноєвропейських сусідів.
Крім білорусів, жити у центрі Європи хочуть литовці, поляки, словаки, і, звичайно ж, українці. Тут йдеться не лише про символ національної гордості, але і про можливість заробити непогані гроші на туризмі. Підприємливі литовці ще з початку 1990х рекламують свій Парк Європи неподалік місця, де за обрахунками Французького Національного Географічного Інституту є центр Європи. Говорить французький географ Жан Жорж Аффольдер: «Ми встановили, що центр Європи є в Литві, неподалік села Порнусцес».
Як говорить Ґінтарас Каросас, один із скульпторів, чиї твори розміщено у парку поблизу села Порнусцес, Парк Європи відвідує майже сімдесят тисяч туристів щороку: «У нас тут цілий музей просто неба. Ми створили інфраструктуру, побудували адміністративні будинки та художній центр, куди з’їжджаються митці з цілого світу». За словами скульптора, цей парк відіграє і політичну роль в Литві. День Європи, який литовці святкують 9 травня, відзначається саме у Парку Європи за участю глави держави та уряду.
Про те, що саме Литва є у географічному центрі Європи французькі вчені оголосили у 1989 році, і тоді це мало чималий поштовх для литовського руху за незалежність, нині це додає почуття впевненості на шляху до об’єднаної Європи. Однак, інші країни не погоджуються поступитися литовцям званням центру Європи, тим більше, що їхні претензії на цей титул є набагато старшими. Так, наприклад, дослідник Польської Академії Наук Єжи Островський говорить, що саме у Польщі, поблизу містечка Соховола, неподалік Бєлостока. Польські географи довели це ще у 18 столітті, говорить Єжи Островський, і немає причини, чому зараз це має змінитися.
Словаки вважають центром Європи містечко Кремніца, хоч ніхто поза Словаччиною не підтвердив цього офіційно. Українці ж у своїх претензіях на володіння центром Європи посилаються на авторитет Академії Наук Австро-Угорщини. Неподалік містечка Рахів, по дорозі на Ужгород у 1887 році австро-угорські географи поставили пам’ятний знак, на якому написано, що за допомогою точних приладів, вироблених в Австрії та Угорщині, було вирахувано центр Європи, і він є саме тут.
Проте сучасні французькі вчені говорять, що їхні методи - інші і надійніші від тих, що їх використовували понад 200 років тому. «Існує декілька визначень «центру», - говорить географ із Французького Національного Географічного Інституту Жан Жорж Аффольдер. - Усе залежить від того, яке визначення обере конкретна країна. Можна, наприклад просто порахувати середнє значення довготи й широти, але це – дуже спрощений підхід. Ми базуємо своє визначення на понятті «центр тяжіння».
Виходячи з цього, географічний центр Європи є у Литві, але українцям це не мало би завадити прямувати туди, де є політичний центр Європи – місто Брюссель, у Бельгії.
