Белград, 24 жовтня 2002 – Президент Югославії Воїслав Коштуніца намагається применшити значність афери. Сербські урядовці, навпаки, вважають що вона могла б мати важкі наслідки для країни.
Перші повідомлення про продаж зброї Іраку передала газета «Бліц». Сьогодні усі белградські мас-медіа подають докладні матеріали й заяви осіб безпосередньо причетних до скандалу, а також аналізи експертів. Президент Югославії Воїслав Коштуніца у заяві, яку розповсюдила його адміністрація, каже, що він першу інформацію про справу дістав 17 жовтня та що ще тоді звернувся до союзного уряду з вимогою з’ясувати про що йдеться. Військове співробітництво з Іраком у заяві названо “азартним й безвідповідальним”. Коштуніца стверджує, що винуватців буде покарано. Глава держави пояснив, що йдеться не про торгівлю, а про ремонт двигунів для застарілих типів військових літаків. Одночасно, Коштуніца висловив обурення фактом, що його опоненти піддають критиці союзні органи й таким чином, на його думку, згіршують міжнародну позицію країни більше від самого скандалу.
Звільнений директор державної компанії “Юґоімпорт” Йован Чекович в інтерв’ю газеті “Політика” стверджує, що жодного вивозу зброї до Іраку не було. За його словами, югославський військово-промисловий комплекс неспроможний виробляти модерні бойові системи й немає що продавати ні Іраку ні іншим країнам. Газета зазначає, що звільнений директор перебуває у своєму бюро. На підставі матеріалів інших мас-медіа також можна зрозуміти, що звільнення генерала Чековича було суто формальним та, що він продовжує керувати компанією неначе б скандалу не було.
Союзний прем’єр-міністр Драґіша Пешич спростував повідомлення, що він має намір подати у відставку. Отож, і він справу вважає завершеною.
Незалежні експерти згідні в тому, що югославські заводи не виробляють зброю, яка необхідна Іраку. Проте, вони не сумніваються в тому, що “Юґоімпорт” торгівлею з Багдадом завдав країні значу політичну шкоду. Електронні мас-медіа додають, що в чорногорській пристані Бар знаходиться кілька суден ймовірно завантажених зброєю та, що в хорватській пристані Рієка затримано судно з “небезпечним товаром”.
До речі, мас-медіа подають десятки припущень й неперевірених тверджень із посиланням на анонімні джерела, а в повідомленнях офіційних органів є чимало суперечностей. Скажімо, в середу повідомлялося, що колишній близький співробітник Мілошевича Боріша Вукович є радником у югославському посольстві у Багдаді. В четвер виявилося, що він перебуває у іракській столиці – як радник певних іракських інституцій. Тому не диво, що одна газета про аферу повідомляє під заголовком “Небезпечні й неясні зв’язки”, а інша стверджує, що “Сталося найгірше що могло статися”.
Перші повідомлення про продаж зброї Іраку передала газета «Бліц». Сьогодні усі белградські мас-медіа подають докладні матеріали й заяви осіб безпосередньо причетних до скандалу, а також аналізи експертів. Президент Югославії Воїслав Коштуніца у заяві, яку розповсюдила його адміністрація, каже, що він першу інформацію про справу дістав 17 жовтня та що ще тоді звернувся до союзного уряду з вимогою з’ясувати про що йдеться. Військове співробітництво з Іраком у заяві названо “азартним й безвідповідальним”. Коштуніца стверджує, що винуватців буде покарано. Глава держави пояснив, що йдеться не про торгівлю, а про ремонт двигунів для застарілих типів військових літаків. Одночасно, Коштуніца висловив обурення фактом, що його опоненти піддають критиці союзні органи й таким чином, на його думку, згіршують міжнародну позицію країни більше від самого скандалу.
Звільнений директор державної компанії “Юґоімпорт” Йован Чекович в інтерв’ю газеті “Політика” стверджує, що жодного вивозу зброї до Іраку не було. За його словами, югославський військово-промисловий комплекс неспроможний виробляти модерні бойові системи й немає що продавати ні Іраку ні іншим країнам. Газета зазначає, що звільнений директор перебуває у своєму бюро. На підставі матеріалів інших мас-медіа також можна зрозуміти, що звільнення генерала Чековича було суто формальним та, що він продовжує керувати компанією неначе б скандалу не було.
Союзний прем’єр-міністр Драґіша Пешич спростував повідомлення, що він має намір подати у відставку. Отож, і він справу вважає завершеною.
Незалежні експерти згідні в тому, що югославські заводи не виробляють зброю, яка необхідна Іраку. Проте, вони не сумніваються в тому, що “Юґоімпорт” торгівлею з Багдадом завдав країні значу політичну шкоду. Електронні мас-медіа додають, що в чорногорській пристані Бар знаходиться кілька суден ймовірно завантажених зброєю та, що в хорватській пристані Рієка затримано судно з “небезпечним товаром”.
До речі, мас-медіа подають десятки припущень й неперевірених тверджень із посиланням на анонімні джерела, а в повідомленнях офіційних органів є чимало суперечностей. Скажімо, в середу повідомлялося, що колишній близький співробітник Мілошевича Боріша Вукович є радником у югославському посольстві у Багдаді. В четвер виявилося, що він перебуває у іракській столиці – як радник певних іракських інституцій. Тому не диво, що одна газета про аферу повідомляє під заголовком “Небезпечні й неясні зв’язки”, а інша стверджує, що “Сталося найгірше що могло статися”.
