Київ, 28 жовтня 2002 - Вже більше пів року, як працює Верховна Рада України четвертого скликання. Але слово “працює” варто вживати в лапках. Адже за цей час парламентарії спочатку досить довго обирали собі голову, а нині продовжують творити “парламентську” більшість. Відтак, для роботи над законами часу майже не лишається. Не буде помилкою стверджувати, що усі народні депутати, коли були кандидатами, йшли до Верховної Ради під гаслами покращення життя народу.
Парламентарії з опозиції не схильні вважати, що Верховна Рада України працює погано. А щодо проблем пересічного українця, то вони стверджують, що це питання до виконавчої влади на чолі з президентом. Принаймні так вважає депутат з “Нашої України” Борис Безпалий:
“Верховна Рада нормально працює. Але, оскільки тут приблизно співвідношення сил 50:50, то йде гостра політична боротьба. Це нормальні процеси для країн, де парламенти не призначені, а обрані. Щодо становища народу, то оскільки Україна не є державою, де вирішальне значення має парламент, а, фактично, в Україні діє режим особистої влади Леоніда Кучми вже 8 років, то ці питання до нього. До речі, найменш конструктивно ведуть себе в парламенті сили, які керовані президентом”.
Отже, якщо вірити Борису Безпалому, то за все в Україні, зокрема, й за долю “маленького українця” має відповідати Президент.
А провладні депутати, відповідно, в усіх проблемах звинувачують опозицію. Представник уряду в парламенті Олег Зарубинський, фракція НДП, переконаний, що опозиціонерів хвилює не стільки доля народу, скільки наступні президентські вибори:
“На жаль, вибори закінчилися у березні, а у багатьох народних депутатів ще отой дух боротьби, дух конкуренції ще не зник. Мені здається, досить негативно впливає на ефективність роботи парламенту і передчуття деяких депутатів, що у 2004 році буде новий Президент України”.
З думкою Олега Зарубинського, практично, погоджується член Українського народного руху Іван Драч. Я запитав його, чи відчує конкретна людина відсутність роботи Верховної Ради:
“Звичайно що відчує. Я стояв з самого початку, що “Наша Україна” невірну тактику зайняла у стосунках з “Єдою”. Треба було йти на контакт з ними, ставати комусь першим заступником голови Верховної Ради, брати частину комітетів, частину міністерств, частину губернаторств і два роки готувати Ющенка до виборів президента. А зараз, так, ми півроку валандаємось туди-сюди. І це є горе для народу і горе для нашої України”.
А ось як пояснив ситуацію уповноважений СДПУ(О) Володимир Нечипорук:
“Чим більше не узгоджене законодавче поле, тим гірше працює і бюджет, і виплати різні соціальні, і таке інше. Чим скоріше ми приведемо законодавство України до тієї програми, яку визначив Президент, тим краще буде жити оцей “маленький українець”.
Звичайно, з одного боку, правильна народна мудрість, що політик думає про наступні вибори, а державний муж – про наступні покоління. Але минулі десять років українських реалій показали, що й влада не надто переймається проблемами свого народу. У цій ситуації і народ повинен розуміти, що він має не лише право вибору, але й обов‘язок контролювати того, кого обрав.
Парламентарії з опозиції не схильні вважати, що Верховна Рада України працює погано. А щодо проблем пересічного українця, то вони стверджують, що це питання до виконавчої влади на чолі з президентом. Принаймні так вважає депутат з “Нашої України” Борис Безпалий:
“Верховна Рада нормально працює. Але, оскільки тут приблизно співвідношення сил 50:50, то йде гостра політична боротьба. Це нормальні процеси для країн, де парламенти не призначені, а обрані. Щодо становища народу, то оскільки Україна не є державою, де вирішальне значення має парламент, а, фактично, в Україні діє режим особистої влади Леоніда Кучми вже 8 років, то ці питання до нього. До речі, найменш конструктивно ведуть себе в парламенті сили, які керовані президентом”.
Отже, якщо вірити Борису Безпалому, то за все в Україні, зокрема, й за долю “маленького українця” має відповідати Президент.
А провладні депутати, відповідно, в усіх проблемах звинувачують опозицію. Представник уряду в парламенті Олег Зарубинський, фракція НДП, переконаний, що опозиціонерів хвилює не стільки доля народу, скільки наступні президентські вибори:
“На жаль, вибори закінчилися у березні, а у багатьох народних депутатів ще отой дух боротьби, дух конкуренції ще не зник. Мені здається, досить негативно впливає на ефективність роботи парламенту і передчуття деяких депутатів, що у 2004 році буде новий Президент України”.
З думкою Олега Зарубинського, практично, погоджується член Українського народного руху Іван Драч. Я запитав його, чи відчує конкретна людина відсутність роботи Верховної Ради:
“Звичайно що відчує. Я стояв з самого початку, що “Наша Україна” невірну тактику зайняла у стосунках з “Єдою”. Треба було йти на контакт з ними, ставати комусь першим заступником голови Верховної Ради, брати частину комітетів, частину міністерств, частину губернаторств і два роки готувати Ющенка до виборів президента. А зараз, так, ми півроку валандаємось туди-сюди. І це є горе для народу і горе для нашої України”.
А ось як пояснив ситуацію уповноважений СДПУ(О) Володимир Нечипорук:
“Чим більше не узгоджене законодавче поле, тим гірше працює і бюджет, і виплати різні соціальні, і таке інше. Чим скоріше ми приведемо законодавство України до тієї програми, яку визначив Президент, тим краще буде жити оцей “маленький українець”.
Звичайно, з одного боку, правильна народна мудрість, що політик думає про наступні вибори, а державний муж – про наступні покоління. Але минулі десять років українських реалій показали, що й влада не надто переймається проблемами свого народу. У цій ситуації і народ повинен розуміти, що він має не лише право вибору, але й обов‘язок контролювати того, кого обрав.
