Київ, 28 жовтня 2002 - Радіо “Свобода” продовжує відслідковувати ситуацію, яка склалася довкола сільськогосподарського виробничого кооперативу “Росія” з Новоукраїнки Кіровоградської області. Нагадаємо, що після виходу першого матеріалу Генеральний прокурор України Святослав Піскун відреагував оперативно і прийняв пікетувальників з Новоукраїнки, після чого у Кіровоградську область виїхала слідча комісія Генпрокуратури. В інтерв’ю нашій радіостанції Святослав Піскун сказав, що буде прийнято кардинальне рішення щодо прокурора району, а обласний прокурор буде викликаний на колегію Генпрокуратури.
Майже два тижні я пропонував різним посадовим особам Генеральної прокуратури України висловити свою думку щодо Новоукраїнки, зокрема, після повернення слідчої комісії Генпрокуратури в Київ. Проте погодився відповісти на мої запитання лише один з трьох членів цієї комісії, прокурор слідчого управління Ігор Чумаченко: “За підсумками виїзду було складено фактично одну довідку, але вона складалася по 3 напрямках – загального нагляду, у напрямку слідства і у напрямку кадрів”.
Однак слідча група перевіряла кримінальну справу, порушену проти керівника СВК “Росія” Василя Рудя, хоча пікетувальники просили перевірити законність дій районної прокуратури і під час обшуку в пана Рудя, і в низці інших справ. Ігор Чумаченко продовжує: “Що стосується вивчення кримінальної справи, було встановлено, що справа порушувалася обґрунтовано, підстав для її закриття дотепер немає”. Ось що сказав Ігор Чумаченко з приводу дій прокурора Новоукраїнського району: “До дисциплінарної відповідальності притягнуто і прокурора Новоукраїнського району. Він продовжує займати посаду, підстав для його звільнення з посади не вбачають”.
Інші працівники Генпрокуратури, в тому числі і ті двоє, що брали участь у перевірці, у той чи інший спосіб відмовилися від наданої можливості викласти свій погляд. Я не перевтомлюватиму слухачів згадуванням отих всіх посадових осіб, за винятком однієї. Це начальник відділу Управління загального нагляду Генпрокуратури Ніконенко Ліля Сергіївна, яка не дозволила своєму підлеглому відповісти на мої запитання. Крім цього, вона повелася досить брутально, коли я нагадав їй про її ж обов’язок говорити державною мовою. Але це буде темою іншої передачі.
А хотів я поставити представникам Генпрокуратури низку запитань і щодо воєнізованої охорони, яка тероризувала місцевих мешканців, і про побиття подружжя Рясних, і про силове захоплення воза і коня в сім’ї Соколенків, і про спробу вбивства фермера Костянтина Філіпенка, коли по кабіні трактора, в якому він сидів, було зроблено кілька пострілів. Лише щаслива випадковість врятувала його від каліцтва або й смерті.
У Новоукраїнці вважають, що слідча група не мала за мету серйозно перевірити порушення з боку районної та обласної прокуратури. Зокрема, працівниця Управління кадрів Людмила Колос ставила місцевим мешканцям запитання трохи іншого плану. Говорить Валентина Титенко: “Вона питає: “одинока жінка, немає чоловіка, двоє дітей, за які кошти їде?” За свої, ніхто мені не позичав. І їхала, щоб нам видали землю, яка кажуть “на руки”, і щоб нас не тероризували”.
Результати перевірки у Новоукраїнці майже нічого не змінили. Керівництво сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Росія”, яке й привезло у Кіровоградську область згадану воєнізовану охорону, поводиться так, наче нічого не сталося.
Говорить юрист сільськогосподарського виробничого кооперативу “Росія” Світлана Омельченко: “На жаль, на сьогодні керівники товариства почувають себе впевнено. Для того, щоб з людьми почали розраховуватися за використання їхньої землі упродовж 2001-2002 років, довелося знову писати колективне звернення – що це за расовий поділ? Одним дають півтори тонни зерна, іншим лише 400 кг.” До речі, фермер Костянтин Філіпенко вже тричі звертався із заявами в районну та обласну прокуратури з проханням порушити кримінальну справу за фактом збройного нападу на нього, але кожен раз відповідь одна й та сама – немає підстав для порушення кримінальної справи.
Цікаво, що ще 7 жовтня керівник СВК “Росія” Василь Рудь подав заяву в Генпрокуратуру, щоб його допитали у цій справі, оскільки він тоді перебував у лікарні, однак ні відповіді, ні виклику до Генпрокуратури. Говорить Василь Рудь: “Відповіді я ще не одержав, і мабуть не одержу. Коли приїздили слідчі, мені сказали, що вони зняли копію з історії моєї хвороби. Я сказав, що готовий поспілкуватися з ними і все розповісти, що їх цікавить. Сказали “добре”, передамо. Вони приїхали другий раз, але зі мною зустрітися не захотіли. Тому мусив за тиждень сам їхати в Київ, хотів там з ними зустрітися, але і там не вийшло”.
Отож, складається враження, що Генпрокуратура збирається спустити цю справу на “гальмах”. Хотілося б, звичайно, помилитися.
Майже два тижні я пропонував різним посадовим особам Генеральної прокуратури України висловити свою думку щодо Новоукраїнки, зокрема, після повернення слідчої комісії Генпрокуратури в Київ. Проте погодився відповісти на мої запитання лише один з трьох членів цієї комісії, прокурор слідчого управління Ігор Чумаченко: “За підсумками виїзду було складено фактично одну довідку, але вона складалася по 3 напрямках – загального нагляду, у напрямку слідства і у напрямку кадрів”.
Однак слідча група перевіряла кримінальну справу, порушену проти керівника СВК “Росія” Василя Рудя, хоча пікетувальники просили перевірити законність дій районної прокуратури і під час обшуку в пана Рудя, і в низці інших справ. Ігор Чумаченко продовжує: “Що стосується вивчення кримінальної справи, було встановлено, що справа порушувалася обґрунтовано, підстав для її закриття дотепер немає”. Ось що сказав Ігор Чумаченко з приводу дій прокурора Новоукраїнського району: “До дисциплінарної відповідальності притягнуто і прокурора Новоукраїнського району. Він продовжує займати посаду, підстав для його звільнення з посади не вбачають”.
Інші працівники Генпрокуратури, в тому числі і ті двоє, що брали участь у перевірці, у той чи інший спосіб відмовилися від наданої можливості викласти свій погляд. Я не перевтомлюватиму слухачів згадуванням отих всіх посадових осіб, за винятком однієї. Це начальник відділу Управління загального нагляду Генпрокуратури Ніконенко Ліля Сергіївна, яка не дозволила своєму підлеглому відповісти на мої запитання. Крім цього, вона повелася досить брутально, коли я нагадав їй про її ж обов’язок говорити державною мовою. Але це буде темою іншої передачі.
А хотів я поставити представникам Генпрокуратури низку запитань і щодо воєнізованої охорони, яка тероризувала місцевих мешканців, і про побиття подружжя Рясних, і про силове захоплення воза і коня в сім’ї Соколенків, і про спробу вбивства фермера Костянтина Філіпенка, коли по кабіні трактора, в якому він сидів, було зроблено кілька пострілів. Лише щаслива випадковість врятувала його від каліцтва або й смерті.
У Новоукраїнці вважають, що слідча група не мала за мету серйозно перевірити порушення з боку районної та обласної прокуратури. Зокрема, працівниця Управління кадрів Людмила Колос ставила місцевим мешканцям запитання трохи іншого плану. Говорить Валентина Титенко: “Вона питає: “одинока жінка, немає чоловіка, двоє дітей, за які кошти їде?” За свої, ніхто мені не позичав. І їхала, щоб нам видали землю, яка кажуть “на руки”, і щоб нас не тероризували”.
Результати перевірки у Новоукраїнці майже нічого не змінили. Керівництво сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Росія”, яке й привезло у Кіровоградську область згадану воєнізовану охорону, поводиться так, наче нічого не сталося.
Говорить юрист сільськогосподарського виробничого кооперативу “Росія” Світлана Омельченко: “На жаль, на сьогодні керівники товариства почувають себе впевнено. Для того, щоб з людьми почали розраховуватися за використання їхньої землі упродовж 2001-2002 років, довелося знову писати колективне звернення – що це за расовий поділ? Одним дають півтори тонни зерна, іншим лише 400 кг.” До речі, фермер Костянтин Філіпенко вже тричі звертався із заявами в районну та обласну прокуратури з проханням порушити кримінальну справу за фактом збройного нападу на нього, але кожен раз відповідь одна й та сама – немає підстав для порушення кримінальної справи.
Цікаво, що ще 7 жовтня керівник СВК “Росія” Василь Рудь подав заяву в Генпрокуратуру, щоб його допитали у цій справі, оскільки він тоді перебував у лікарні, однак ні відповіді, ні виклику до Генпрокуратури. Говорить Василь Рудь: “Відповіді я ще не одержав, і мабуть не одержу. Коли приїздили слідчі, мені сказали, що вони зняли копію з історії моєї хвороби. Я сказав, що готовий поспілкуватися з ними і все розповісти, що їх цікавить. Сказали “добре”, передамо. Вони приїхали другий раз, але зі мною зустрітися не захотіли. Тому мусив за тиждень сам їхати в Київ, хотів там з ними зустрітися, але і там не вийшло”.
Отож, складається враження, що Генпрокуратура збирається спустити цю справу на “гальмах”. Хотілося б, звичайно, помилитися.
