Доступність посилання

ТОП новини

Масовий виїзд українців за кордон у пошуках роботи зараз уже нікого не дивує. На Прикарпатті практично немає жодної родини, де б хтось не працював у близькому чи далекому зарубіжжі


Масовий виїзд українців за кордон у пошуках роботи зараз уже нікого не дивує. На Прикарпатті практично немає жодної родини, де б хтось не працював у близькому чи далекому зарубіжжі

Івано-Франківськ, 30 жовтня 2002 - Зчаста заробітчани повертаються додому в цинкових домовинах. Це наслідок повного ігнорування прав цих людей, ставлення до них як до людей другого сорту. Трагедії із заробітчанами трапляються постійно.

Ісопенко Ярослав Васильович зателефонував до мене одного з недавніх вечорів і повідомив, що хоче розповісти про долю свого брата, якого поховав нещодавно. Брат загинув за кордоном. Упродовж останніх років я вислухав уже десятки таких історій. Однак кожна з них трагічна по-своєму. Отож, Ісопенко Микола Васильович 1961 року народження, уродженець міста Надвірна, що на Івано-Франківщині, лікар-невропатолог, що проживав у місті Ужгороді, безробітний, батько двох дітей, у лютому минулого року виїхав за кордон, де легально влаштувався на роботу. Пропрацювавши там півтора року, він, попередньо переправивши зароблені гроші поштою для родини, вилетів додому. Шлях його пролягав транзитом через Варшаву. Однак брат, який зі мною зв’язався, також лікар-хірург за професією, у Києві його не зустрів. РозпочалИсь пошуки. Ярослав Ісопенко поїхав до Варшави, де в результаті тривалих самостійних пошуків, безрезультатних звернень в Українське консульство та поліцію, з’ясувалося, що про долю його брата ніхто нічого не знає. Після того він приїжджав до Польщі ще двічі. Тіло його брата врешті знайшли в річці Вісла. І повідомили, що, очевидно, це було самогубство. Однак Ярослава Ісопенка вразило в трагічній загибелі брата наступне: перед смертю він придбав квиток на потяг до Львова, замовив таксі, у номері ж в результаті розслідування знайдені численні плями крові, вони ж – на квитках, на документах загиблого. До номера було обрізано також телефонний дріт. Дома на чоловіка чекала дружина і діти. Ярослав Ісопенко переконаний, що його брата довго катували перед тим, як убити. Труп, який витягли з Вісли і віддали врешті через чотири місяці, вже неможливо було впізнати. Експертизу на основі ДНК, яку здійснюють в короткий термін, розтягнули до неймовірності. Поліція всіляко приховувала реальну інформацію про стан справи і затягувала її розгляд, допоки не втрутилися депутати Верховної Ради України – Роман Зварич та інші. Людина, українець, загинула в найбільш кримінальному районі Варшави під назвою “Прага”. В цьому контексті цікавою є також позиція українського консульства, яке не надто переймалося долею свого співвітчизника. Зараз Ярослав Васильович Ісопенко вимагає притягнення до відповідальності польських судових та слідчих органів. Він хоче знати, хто ж подбає про двох неповнолітніх дітей його загиблого сорокарічного брата. Чотири місяці цієї драматичної історії виснажили родину Ісопенків як емоційно, так і матеріально. І, що найтрагічніше, аналогічні історії переживають тисячі українці за кордоном, які не лише безправні перед іноземцями. Вони відчувають повну зневагу і байдужість з боку нинішньої Української держави.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG