Прага, 5 листопада 2002 - Скільки комуністичних країн залишилося у світі? На одній руці порахуєш: Куба, Китай, В’єтнам і Північна Корея. Але чи всіх їх справді ще й далі можна називати комуністичними? Зокрема Китай, державу, яка протягом останніх 15-ти років левину частку своєї економіки добровільно віддала в обійми капіталізму та вільного ринку. Наступної п’ятниці розпочнеться черговий конгрес комуністичної Партії Китаю.
Про що дискутуватимуть старі китайські комуністи?
Які нововведення вони собі запланували?
Людмило, можу відразу сказати, що попри всі економічні свободи, на які погодилися китайські комуністи, вони аж ніяк не збираються відмовитися від своєї партійної монополії. Головний виклик, що стоїть перед китайськими комуністами це: як втримати владу, коли ритми капіталізму пульсують суспільством? Щоб її втримати, партія активно залицяється до успішних бізнесменів, мільйонерів, своїх власних олігархів і вербує їх до партії. Американський комік Ґраучо Маркс свого часу сказав: Я б ніколи не записався до клубу, який прийняв би мене в члени. Але в Китаї про цього Маркса ніколи не чули і до партії далі пруться.
А чому пруться, бо партквиток ще й далі дає більші можливості у професійному розвитку. Створився своєрідний симбіоз: партія потребує гроші багатіїв, їхні податки та членські внески, це 3 відсотки річної зарплати. А бізнесмени та студенти в свою чергу знають, що легше робити бізнес і блискучу кар’єру з партквитком у кишені.
Всі погоджуються, що партія втратила свою ідеологічну душу і пошукує нових шляхів, щоб зберегти владу. З цим наміром партійний лідер Дзіанґ Дземін, якого ймовірно відправлять на пенсію, виступив з новими ініціативами, саме вони відсвіжать марксистське підґрунтя комуністичної партії. Це так би мовити три обличчя, три представництва, три течії, які мають бути складовими китайської комуни. Отже партія має представляти:
Передові сили виробництва, Передові сили культури, Інтереси найширших прошарків населення.
Бог любить трійцю, кажуть в народі. Може ця комбінація і надихне китайських червоних новим життям. І новим членством, на яке комуністи так активно полюють.
Прозорість, відкритість, доступність, демократизація, всі ці гасла відомі сьогодні в китайському суспільстві. Але більш відома всеосяжна корупція, повна зневіра населення, постійно зростаюча прірва між бідними робітниками і селянами та скоробагатьками. Цілі верстви населення залишилися без соціальної допомоги, без медичної опіки, без економічних перспектив. Чи може комуністична партія Китаю сьогодні представляти експлуататорів та експлуатованих?
Ïї лідери стверджують, що може, і не вбачають у такій формулі жодного протиріччя...
Про що дискутуватимуть старі китайські комуністи?
Які нововведення вони собі запланували?
Людмило, можу відразу сказати, що попри всі економічні свободи, на які погодилися китайські комуністи, вони аж ніяк не збираються відмовитися від своєї партійної монополії. Головний виклик, що стоїть перед китайськими комуністами це: як втримати владу, коли ритми капіталізму пульсують суспільством? Щоб її втримати, партія активно залицяється до успішних бізнесменів, мільйонерів, своїх власних олігархів і вербує їх до партії. Американський комік Ґраучо Маркс свого часу сказав: Я б ніколи не записався до клубу, який прийняв би мене в члени. Але в Китаї про цього Маркса ніколи не чули і до партії далі пруться.
А чому пруться, бо партквиток ще й далі дає більші можливості у професійному розвитку. Створився своєрідний симбіоз: партія потребує гроші багатіїв, їхні податки та членські внески, це 3 відсотки річної зарплати. А бізнесмени та студенти в свою чергу знають, що легше робити бізнес і блискучу кар’єру з партквитком у кишені.
Всі погоджуються, що партія втратила свою ідеологічну душу і пошукує нових шляхів, щоб зберегти владу. З цим наміром партійний лідер Дзіанґ Дземін, якого ймовірно відправлять на пенсію, виступив з новими ініціативами, саме вони відсвіжать марксистське підґрунтя комуністичної партії. Це так би мовити три обличчя, три представництва, три течії, які мають бути складовими китайської комуни. Отже партія має представляти:
Передові сили виробництва, Передові сили культури, Інтереси найширших прошарків населення.
Бог любить трійцю, кажуть в народі. Може ця комбінація і надихне китайських червоних новим життям. І новим членством, на яке комуністи так активно полюють.
Прозорість, відкритість, доступність, демократизація, всі ці гасла відомі сьогодні в китайському суспільстві. Але більш відома всеосяжна корупція, повна зневіра населення, постійно зростаюча прірва між бідними робітниками і селянами та скоробагатьками. Цілі верстви населення залишилися без соціальної допомоги, без медичної опіки, без економічних перспектив. Чи може комуністична партія Китаю сьогодні представляти експлуататорів та експлуатованих?
Ïї лідери стверджують, що може, і не вбачають у такій формулі жодного протиріччя...
