-
Ні, не відчуваю. Я вважаю, що соціальної рівності не існує. Досвід це підтверджує. Я працюю в установі і відчувається, що там рівності немає ніякої. Я не можу говорити точніше, але, те що я бачу... Я відчуваю, що рівності немає.
-
Я відчуваю. Я одержую дуже велику пенсію. Я працював 50 років. Я одержую пенсію 149 гривень. Це дуже хороша пенсія, але маленька. Мені доводиться працювати. Мені, як пенсіонеру, випало щастя, що я можу в 70 років працювати. Голова щось там думає... Я заробляю набагато більше, і я лише вдячний державі, за те, що вона не забороняє мені працювати.
-
Ні, не відчуваю я ніякої соціальної допомоги від держави. І соціальної рівності, на мій погляд, існувати не може, хоча б тому, що в людей є інтелектуальна і фізична нерівність. І відповідно, соціальний рівень, який людина може сама собі заробити, теж буде не рівним.
-
Тільки пенсію отримую, більше нічого. Але як може вистачати тієї пенсії, яку дають зараз.
-
Напевно, будь-яка людина, яка живе в Україні, відчуває соціальну допомогу з боку держави. Можуть відчувати і близькі цієї людини. Якщо у неї є батьки, які отримують пенсію. Це ми відчуваємо, коли відвідуємо, наприклад, поліклініку. Там держава так чи інакше, погано чи добре (здебільшого погано), але забезпечує людей матеріальною допомогою. Безкоштовними медичними послугами. Іноді платними, але ця плата не дуже висока. Тобто, більша частина населення так чи інакше відчуває матеріальну допомогу, але послуги ці є не надто якісними, м‘яко кажучи.
Ні, не відчуваю. Я вважаю, що соціальної рівності не існує. Досвід це підтверджує. Я працюю в установі і відчувається, що там рівності немає ніякої. Я не можу говорити точніше, але, те що я бачу... Я відчуваю, що рівності немає.
-
Я відчуваю. Я одержую дуже велику пенсію. Я працював 50 років. Я одержую пенсію 149 гривень. Це дуже хороша пенсія, але маленька. Мені доводиться працювати. Мені, як пенсіонеру, випало щастя, що я можу в 70 років працювати. Голова щось там думає... Я заробляю набагато більше, і я лише вдячний державі, за те, що вона не забороняє мені працювати.
-
Ні, не відчуваю я ніякої соціальної допомоги від держави. І соціальної рівності, на мій погляд, існувати не може, хоча б тому, що в людей є інтелектуальна і фізична нерівність. І відповідно, соціальний рівень, який людина може сама собі заробити, теж буде не рівним.
-
Тільки пенсію отримую, більше нічого. Але як може вистачати тієї пенсії, яку дають зараз.
-
Напевно, будь-яка людина, яка живе в Україні, відчуває соціальну допомогу з боку держави. Можуть відчувати і близькі цієї людини. Якщо у неї є батьки, які отримують пенсію. Це ми відчуваємо, коли відвідуємо, наприклад, поліклініку. Там держава так чи інакше, погано чи добре (здебільшого погано), але забезпечує людей матеріальною допомогою. Безкоштовними медичними послугами. Іноді платними, але ця плата не дуже висока. Тобто, більша частина населення так чи інакше відчуває матеріальну допомогу, але послуги ці є не надто якісними, м‘яко кажучи.
