Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 02:02

Огляд: “Михайло Рябець: Я й досі не знаю, за кого голосувала моя дружина...”


“Михайло Рябець: Я й досі не знаю, за кого голосувала моя дружина...”

Київ, 8 листопада 2002 - Опубліковану в кількох зарубіжних виданнях інформацію про появу в Україні “справжніх” мільярдерів можна було б лише вітати. Адже Україна вже понад десять років будує ринкову державу, котра передбачає концентрацію значних коштів в руках окремих її громадян. Втім, опублікований список мільярдерів викликав непідробну цікавість до них з боку податкової адміністрації України, і особисто – керівника цього відомства – Миколи Азарова. Схоже, він володіє іншою інформацією про найбагатших осіб України. За словами головного податківця - кількість мільйонерів в Україні вже можна рахувати сотнями. Лише серед народних депутатів їх не менше трьохсот. За даними податківців, 365 депутатів Верховної Ради минулого скликання мали прибутки від комерційних структур, 202 з них були керівниками підприємств, а засновниками – 473. Всього у сфері їхнього впливу було понад 3 тисячі підприємств. Ними імпортовано товарів майже на 13 мільярдів гривень, тобто понад чверть всього об’єму імпорту в Україну. Щодо статків депутатів нинішнього складу Верховної Ради, то за словами головного податківця – вони значно заможніші, аніж їхні попередники. Взагалі ж, інформація про українських мільярдерів надто складна й заплутана, і добратися до істини майже неможливо. Принаймні, зараз. – стверджує кореспондент газети “Правда України” у статті “Все ж таки краще бути багатим і здоровим”.

Втім, як зауважує автор публікації в газеті “Україна молода” – однією з найбільших цінностей Української держави – є голова Центрвиборчкому Михайло Рябець. На такий висновок журналіста надихнули подвійні кордони охорони, крізь які йому довелося пройти, аби зустрітися з Михайлом Михайловичем. А таки потративши до п. Рябця на зустріч, журналіст скористався можливістю і поцікавився причиною порушень виборчого законодавства на минулих парламентських виборах, хабарництвом у ЦВК, а також про друзів та ворогів голови Центрвиборчкому. Про все це – читайте в статті “Михайло Рябець: Я й досі не знаю, за кого голосувала моя дружина...”

“Вибираємо свій бік барикад” – у матеріалі під таким заголовком газета “День” публікує роздуми працівників мас-медіа про те, чи повинна журналістська спільнота виробити конкретні правила поведінки журналіста під час висвітлення актів тероризму та контр терористичних операцій. Так, на думку співробітника телеканалу СТБ Євгена Федченка, саме політика, а не ЗМІ можуть стримувати тероризм, або ж породжувати його. І тому, замість складання кодексів, які ще більше обмежуватимуть журналістів, а, отже, й розв’язуватимуть руки політикам, необхідно конструювати “медійну” ситуацію таким чином, коли маніпулювання пресою буде неможливе ні з боку терористів, ні з боку влади. Прикладом того, як влада може використовувати ЗМІ – є нещодавні події у Москві. Коли мусуючи весь час на телебаченні тему заручників, преса працювала не стільки для того, щоб інформувати, скільки для того, аби в усієї країни з’явилося відчуття, що у Росії кожному загрожує смертельна небезпека доти, доки існує хоча б один чеченець.

Не випускають українські журналісти з поля зору і події, що розгортаються довкола порушення суддею Апеляційного суду м. Києва Юрієм Василенком кримінальної справи проти Леоніда Кучми. Про це – сьогодні оповідають газети “Вечірні вісті” у статті “Кучма нарешті зрозумів, що суддя – це сила”, а також “Сільські вісті” у матеріалі “Справа проти Кучми воскресатиме, скільки б її не душили”.

А ось в газеті “Молодь України” знані науковці, експерти та священнослужителі розмірковують над тим, чи бажаний візит патріарха Московського та всієї Русі Алексія П в Україну. На думку більшості з них, цей візит не принесе нічого, крім дестабілізації в українському суспільстві та поглиблення конфлікту між церквами Московського та Київського патріархату.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG