Київ, 11 листопада 2002 - Україна може похвалитися наявністю 46 з половиною тисяч закладів культури: музеїв, бібліотек, клубів; з них лише півтора відсотки припадає на державний – загальноукраїнський - рівень. Оскільки культура безпосередньо пов’язана з рівнем соціального добробуту та економічного розвитку суспільства, більшість з названих вище закладів, унаслідок тривалої соціально-економічної кризи опинилися у критичному стані. І проблема виживання для них знаходиться якраз в економічній площині, у можливості навчитися заробляти кошти самостійно, без огляду на фінансування з державного і місцевих бюджетів. Так стверджують експерти міжнародного фонду “Відродження” та Міжнародної фінансової корпорації.
У Вінницькій картинній галереї другий рік не працює опалення, приміщення фактично не охороняється, а зарплати співробітникам вистачає лише на купівлю харчів. Це - типово для України: за розрахунками Міністерства фінансів, місцеві бюджети не мають достатньо коштів для потреб культурних закладів. Державний же бюджет завинив працівникам бібліотек, музеїв і театрів до трьохсот гривень зарплати.
Поруч з холодною і напівтемною місцевою галереєю розташована приватна мистецька галерея, яскраво освітлена, з симпатично оформленою вітриною. Відвідувач, якщо не купить картини, може придбати поштівки або календарі з репродукціями картин, виставлених у цій галереї, або з мальовничими фото-пейзажами Поділля. Власник галереї – він же її менеджер і продавець – каже, що ризикнув вкласти зароблені на підробітках у Москві гроші на галерею. Першу тисячу гривень прибутку витратив на гонорари художникам і на друк календарів та поштівок. Тепер його галерею знають не лише у Вінниці - з Києва приїздять дипломати і бізнесмени. Подібних прикладів можна знайти чимало, і не виїжджаючи з Києва: як каже експерт Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Буценко, за нинішніх умов існування закладів культури зростає роль менеджера, який одночасно з управлінськими здібностями повинен мати талант фінансового та економічного аналітика. На моє запитання, чи дозволяє чинне українське законодавство закладам культури провадити економічну діяльність для отримання прибутку, пан Буценко відповів: “Так, чинне українське законодавство це дозволяє. Заклад культури має, так би мовити, кілька напрямків роботи: основний – і додаткові, які можуть стати основою прибуткової діяльності...”.
Отже, керівник закладу культури повинен визначити, який набір стандартних послуг може надавати заклад, і які послуги - додаткові, платні. Експерт Міжнародної фінансової компанії Владислава Рябота стверджує, що нормальне функціонування музею чи бібліотеки залежить якраз від менеджера. Він має шукати шляхи фінансової підтримки закладів культури та їхнього персоналу, розробляти довгострокові програми розвитку – чи це видання каталогу картин галереї, чи фотоальбом музейних старожитностей, чи наукові дослідження, або ж підготовка нових екскурсій тощо. І це має бути не управлінець ВІД культури, а менеджер ДЛЯ культури, - переконані українські фахівці.
У Вінницькій картинній галереї другий рік не працює опалення, приміщення фактично не охороняється, а зарплати співробітникам вистачає лише на купівлю харчів. Це - типово для України: за розрахунками Міністерства фінансів, місцеві бюджети не мають достатньо коштів для потреб культурних закладів. Державний же бюджет завинив працівникам бібліотек, музеїв і театрів до трьохсот гривень зарплати.
Поруч з холодною і напівтемною місцевою галереєю розташована приватна мистецька галерея, яскраво освітлена, з симпатично оформленою вітриною. Відвідувач, якщо не купить картини, може придбати поштівки або календарі з репродукціями картин, виставлених у цій галереї, або з мальовничими фото-пейзажами Поділля. Власник галереї – він же її менеджер і продавець – каже, що ризикнув вкласти зароблені на підробітках у Москві гроші на галерею. Першу тисячу гривень прибутку витратив на гонорари художникам і на друк календарів та поштівок. Тепер його галерею знають не лише у Вінниці - з Києва приїздять дипломати і бізнесмени. Подібних прикладів можна знайти чимало, і не виїжджаючи з Києва: як каже експерт Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Буценко, за нинішніх умов існування закладів культури зростає роль менеджера, який одночасно з управлінськими здібностями повинен мати талант фінансового та економічного аналітика. На моє запитання, чи дозволяє чинне українське законодавство закладам культури провадити економічну діяльність для отримання прибутку, пан Буценко відповів: “Так, чинне українське законодавство це дозволяє. Заклад культури має, так би мовити, кілька напрямків роботи: основний – і додаткові, які можуть стати основою прибуткової діяльності...”.
Отже, керівник закладу культури повинен визначити, який набір стандартних послуг може надавати заклад, і які послуги - додаткові, платні. Експерт Міжнародної фінансової компанії Владислава Рябота стверджує, що нормальне функціонування музею чи бібліотеки залежить якраз від менеджера. Він має шукати шляхи фінансової підтримки закладів культури та їхнього персоналу, розробляти довгострокові програми розвитку – чи це видання каталогу картин галереї, чи фотоальбом музейних старожитностей, чи наукові дослідження, або ж підготовка нових екскурсій тощо. І це має бути не управлінець ВІД культури, а менеджер ДЛЯ культури, - переконані українські фахівці.
