Київ, 13 листопада 2002 - Минуло вже кілька тижнів після трагічних подій у Москві, але їхнє відлуння не стихає і до сьогодні. Спіраль неоднозначних наслідків московської трагедії – політичних, правових, соціально-психологічних – лише починає розкручуватися. Києву також не завадить зробити свої висновки з того, що трапилося в Москві. І дискусія, присвячена цій проблемі, в Україні вже фактично розпочалася. “Уроки московської трагедії” – у публікації під таким заголовком дописувач газети “День” наголошує на необхідності враховувати досвід Росії і вже тепер, аби убезпечити себе від подібних трагедій, проводити уроки толерантності до інших націй та народностей в українських школах. Не завадило б, на думку автора статті, відвідати подібні уроки або лекції і деяким політикам та журналістам. Позаяк рівень декого з них залишає бажати кращого. Втім, закликаючи до терпимості та взаєморозуміння, дописувач насамкінець на диво стає дедалі категоричнішим і вимагає сурового ставлення до терористів-чеченців, які, за його переконанням, лише жонглюють поняттями “боротьби за свободу і національну незалежність”.
Набагато логічнішим виглядає інший дописувач газети “День”, який послідовно наголошує на необхідності вирішити чеченське питання виключно мирним шляхом. А для цього Росія повинна знайти свого Арафата. І не виключено, що ним може бути Аслан Масхадов. Адже переговори потрібно вести з людиною, здатною забезпечити роззброєння бойовиків. Інакше Володимир Путін може увійти в історію, як президент, який розпочав цю війну і програє її. – підсумовує автор.
Продовжує чеченську тему кореспондентка газети “Україна молода”, яка згадує, що теракти, вчинені, ніби-то чеченцями, розпочалися саме під час передвиборчої кампанії Володимира Путіна. І саме завдяки рішучим та жорстким діям у боротьбі з т.зв. тероризмом, тоді ще не надто знаному та шанованому в російському суспільстві Володимиру Володимировичу вдалося зробити карколомну кар’єру. Згадуючи вибухи житлових будинків 1999 року, авторка доводить неможливість їхньої організації з боку чеченців. Ознайомитися докладніше з хронологією російсько-чеченської війни можна ознайомитися в статті “Москва СОРТИРовочна”, або Режим Володимира Путіна підмостив під трон трупи, винними в яких оголосив Чечню”.
А ось в матеріалі “На зарплату і не сподіватися?” можна довідатися, що майже 70% боргів українців визнаються безнадійними. Із кожних 100 невиплачених гривень 59 заборгували своїм працівникам промислові підприємства, ще 16 – сільськогосподарські. А найбільші борги – майже половина від усіх –перед шахтарями.
Газета “Вечірні вісті” наголошує, що сумнівна справа щодо створення українсько-російського газотранспортного консорціуму продовжує вирішуватися в атмосфері надзвичайної таємничості і повного ігнорування українського законодавства. Навіть народним депутатам з профільного комітету Верховної Ради в разі надмірної зацікавленості можуть дати відкоша. Подробиці – в статті “Трубу здають по темному”.
А ось газета “Правда України” привертає увагу до екологічних проблем і пише, що зараз на кожний квадратний кілометр території України припадає 41 тисяча тони сміття. А одним з найбільшим смітником наразі є Одеса. Про це – стверджується в статті “Під смітником курорт “благоухає”...”
Набагато логічнішим виглядає інший дописувач газети “День”, який послідовно наголошує на необхідності вирішити чеченське питання виключно мирним шляхом. А для цього Росія повинна знайти свого Арафата. І не виключено, що ним може бути Аслан Масхадов. Адже переговори потрібно вести з людиною, здатною забезпечити роззброєння бойовиків. Інакше Володимир Путін може увійти в історію, як президент, який розпочав цю війну і програє її. – підсумовує автор.
Продовжує чеченську тему кореспондентка газети “Україна молода”, яка згадує, що теракти, вчинені, ніби-то чеченцями, розпочалися саме під час передвиборчої кампанії Володимира Путіна. І саме завдяки рішучим та жорстким діям у боротьбі з т.зв. тероризмом, тоді ще не надто знаному та шанованому в російському суспільстві Володимиру Володимировичу вдалося зробити карколомну кар’єру. Згадуючи вибухи житлових будинків 1999 року, авторка доводить неможливість їхньої організації з боку чеченців. Ознайомитися докладніше з хронологією російсько-чеченської війни можна ознайомитися в статті “Москва СОРТИРовочна”, або Режим Володимира Путіна підмостив під трон трупи, винними в яких оголосив Чечню”.
А ось в матеріалі “На зарплату і не сподіватися?” можна довідатися, що майже 70% боргів українців визнаються безнадійними. Із кожних 100 невиплачених гривень 59 заборгували своїм працівникам промислові підприємства, ще 16 – сільськогосподарські. А найбільші борги – майже половина від усіх –перед шахтарями.
Газета “Вечірні вісті” наголошує, що сумнівна справа щодо створення українсько-російського газотранспортного консорціуму продовжує вирішуватися в атмосфері надзвичайної таємничості і повного ігнорування українського законодавства. Навіть народним депутатам з профільного комітету Верховної Ради в разі надмірної зацікавленості можуть дати відкоша. Подробиці – в статті “Трубу здають по темному”.
А ось газета “Правда України” привертає увагу до екологічних проблем і пише, що зараз на кожний квадратний кілометр території України припадає 41 тисяча тони сміття. А одним з найбільшим смітником наразі є Одеса. Про це – стверджується в статті “Під смітником курорт “благоухає”...”
