Белград, 13 листопада 2002 – Крім боротьби за владу між президентом Югославії Воїславом Коштуніцею й прем’єр-міністром Сербії Зораном Джінджичем увагу сербської громадськості цими днями привертають і події, що відбувалися два роки тому, а саме – хто скинув режим Слободана Мілошевича: опозиція, народ чи певні закордонні спецслужби.
Тім Маршал, репортер телевізійної мережі “Скай нюз” в минулому часто перебував у Югославії. Цього тижня він прибув на презентацію своєї книжки “Танець тіней”, яку сербською мовою видало незалежне радіо Б 92. Белградська преса сьогодні передає чимало цікавих подробиць з книжки, яка кидає нове світло на події свого часу названі сербською демократичною революцією.
Посилаючись на белградські й закордонні джерела, британський журналіст пише, що на скинення Мілошевича витрачено 60 мільйонів доларів. Мозком операції, за його словами, були американські й британські спецслужби, а фінансував її Європейський союз, насамперед Німеччина.
Влітку 2000 року, пише Маршал, в авіаційній виставці в британському містечку Біґін Хілл брали участь і югославські пілоти та група військових. Після розмов з ними західні служби впевнилися, що югославська армія не готова беззастережно підтримувати Мілошевича та – що Збройні сили не будуть стріляти в демонстрантів.
Американські й британські дипломати зустрічалися з лідерами сербської опозиції у Будапешті, столиці сусідньої Угорщини. Саме іноземці, на підставі опитувань громадської думки у Сербії, дійшли висновку, що Мілошевича на виборах може перемогти лише опонент з іміджем націоналіста, в якого є чисте минуле. Це означало, пояснює автор, що опозиції запропоновано балотувати на пост президента когось хто до того часу не був причетним до режиму, не мав контактів із Заходом й не отримував грошей із закордону. Таким був в той час маловідомий Воїслав Коштуніца.
Щодо демонстрацій 5 жовтня 2000 року, Маршал зазначає, що це був остаточний удар по уже розхитаному режимові. Значну роль тоді відіграли певні структури режиму, тобто високопоставлені військові, поліцейські й урядовці які просто не піднімали телефонні трубки коли до них дзвонили Мілошевич і його найближча команда. Британський журналіст стверджує, що демократичну опозицію підтримала й частина кримінальних структур та що зв’язки із злочинними угрупованнями згодом стали неприємним тягарем для нинішніх правлячих кіл.
Книжка Тіма Маршала уже стала бестселером. Урядовці відмовляються коментувати її. Нібито, ще не встигли прочитати.
Тім Маршал, репортер телевізійної мережі “Скай нюз” в минулому часто перебував у Югославії. Цього тижня він прибув на презентацію своєї книжки “Танець тіней”, яку сербською мовою видало незалежне радіо Б 92. Белградська преса сьогодні передає чимало цікавих подробиць з книжки, яка кидає нове світло на події свого часу названі сербською демократичною революцією.
Посилаючись на белградські й закордонні джерела, британський журналіст пише, що на скинення Мілошевича витрачено 60 мільйонів доларів. Мозком операції, за його словами, були американські й британські спецслужби, а фінансував її Європейський союз, насамперед Німеччина.
Влітку 2000 року, пише Маршал, в авіаційній виставці в британському містечку Біґін Хілл брали участь і югославські пілоти та група військових. Після розмов з ними західні служби впевнилися, що югославська армія не готова беззастережно підтримувати Мілошевича та – що Збройні сили не будуть стріляти в демонстрантів.
Американські й британські дипломати зустрічалися з лідерами сербської опозиції у Будапешті, столиці сусідньої Угорщини. Саме іноземці, на підставі опитувань громадської думки у Сербії, дійшли висновку, що Мілошевича на виборах може перемогти лише опонент з іміджем націоналіста, в якого є чисте минуле. Це означало, пояснює автор, що опозиції запропоновано балотувати на пост президента когось хто до того часу не був причетним до режиму, не мав контактів із Заходом й не отримував грошей із закордону. Таким був в той час маловідомий Воїслав Коштуніца.
Щодо демонстрацій 5 жовтня 2000 року, Маршал зазначає, що це був остаточний удар по уже розхитаному режимові. Значну роль тоді відіграли певні структури режиму, тобто високопоставлені військові, поліцейські й урядовці які просто не піднімали телефонні трубки коли до них дзвонили Мілошевич і його найближча команда. Британський журналіст стверджує, що демократичну опозицію підтримала й частина кримінальних структур та що зв’язки із злочинними угрупованнями згодом стали неприємним тягарем для нинішніх правлячих кіл.
Книжка Тіма Маршала уже стала бестселером. Урядовці відмовляються коментувати її. Нібито, ще не встигли прочитати.
