Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:07

Дещо з французької кухні


Дещо з французької кухні

Київ, 16 листопада 2002 - А от інший мій колега Тарас Марусик кохається у французькій кухні, коли, звичайно, перебуває на території Франції. Він і досі не може збагнути, що є причиною цього - схильність до гурманства чи притягальна сила французької мови. Щоправда, Тарасові ніяк не вдається запам’ятати назв більшості страв. І тут ні французька, ні рідна мови йому не допомагають.

Все ж, деякі ключові слова французької кухні він таки запам’ятав.

Як тільки заходить мова про французьку кухню, пересічний українець одразу згадує про жаб. Навіть у дитячому віршику Дмитра Павличка “Ходить бузько по мочарах у червоних чоботярах” є згадка про чорногуза, який жаб їсть, як ті французи. Зізнаюся, що жодного разу під час моїх перебувань у Франції цієї страви скуштувати мені не доводилося. Але устриць і запечених равликів – а це традиційні страви на новий рік – одного разу їв. Але найцікавіше було не те, а інше. З десяток французів з великою цікавістю спостерігали за реакцією одного українця, котрий пробував нетрадиційні для себе страви.

На мою українську думку, ні жаби, ні равлики з устрицями не є найвідомішими стравами французької кухні. Мені здається, що однією з найулюбленіших і найбільш подаваних страв є сир у всіх його різновидах. Його виготовлення – надзвичайно марудна справа, тому в деяких реґіонах, де здавен готували сир, ця традиція, через складну технологію і ручну працю, поступово зникає. Виживають ті виробники сирів, яким вдається укласти угоди з мережею ресторанів.

Згадаю тут два найвідоміші сорти – камамбер і рокфор. Цікаво, що французькі сири виготовляють не тільки з коров’ячого та овечого молока, але й з козиного молока. Я особисто дуже люблю козиний сир. І це не дивно, бо народився у рік Кози. Навіть зірки з піднебесся мені підморгують – їж козиний сир.

Як на мене, то вино і сир об’єднують французів. З цим твердженням не погоджується французький адвокат Жан Паньє:

“Ні-ні-ні-ні! Генерал де Ґолль казав, що Франція – це країна, якою неможливо керувати. Мовляв, як можна керувати країною, в якій є понад 365 сортів сирів”.

На моє запитання, якою є найважливіша характеристика французької кухні, Жан Паньє відповів так:

“Найважливіше – то якість. Це дуже смачна їжа. Якість, а за тим – розмаїття. Тобто, кожен реґіон має власну кухню, з притаманними їй особливостями. Неможливо собі уявити, щоб одне й те саме їли в Ліллі, Страсбурзі, Каннах чи Ніцці або в Марселі. Особливо в Марселі”.

Нагадаю, що це думка справжнього француза з традиційними французькими ім’ям та прізвищем Жана Паньє, якого доля занесла у Київ.

Я вже згадував про вино. Можливо, це буде й банально, але жодне застілля, не рахуючи сніданку, не обходиться без вина – червоного, рожевого чи білого. Бордо, Бурґундське, Божолє, Бержерак, Медон, Шевротен, Кот дю Рон, Сент-Емільйон. До речі, останнє вино пили герої Марселя Пруста “У пошуках втраченого часу”.

Цікаво, що села у деяких французьких реґіонах спеціалізуються на винах. І багато французів виїжджають туди восени, щоб закупити вина з бочок. Відома, наприклад, “дорога вин” в Альзасі. А на півдні вино роблять навіть з апельсинів. Воно має золотаво-червонявий колір і неповторний смак. Хоч я його і пробував, але описати цей смак мені не вистачає слів ані в рідній, ані у французькій мовах.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG